Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
Особливості роботи за сумісництвом
| Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи). Сумісництво може бути внутрішнім (робота на тому ж підприємстві) і зовнішнім (робота на різних підприємствах). Основною особливістю роботи за сумісництвом є її виконання поза робочим часом. При цьому Положення встановлює, що тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу. Трудовий договір щодо сумісництва згідно зі ст. 23 КЗпП може бути укладений: - на невизначений термін (безстроковий); - на певний строк, встановлений за угодою сторін; - на час виконання певної роботи. Трудовий договір із сумісником може бути оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, в якому вказується посада та умови оплати праці працівника. Якщо наказ чи розпорядження не були оформлені, але працівник фактично став до роботи, трудовий договір на роботу за сумісництвом вважається укладеним. Працівники-сумісники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату праці відповідно до чинного законодавства, а також право на відпустки, передбачені Законом України «Про відпустки». Оплата здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт, який відображається в документах первинного бухгалтерського обліку: за погодинної оплати праці ведуть табелі обліку використання робочого часу; за відрядної оплати — первинні документи щодо обліку виробництва. За встановленні сумісникам із погодинною оплатою праці нормативних завдань на основі технічно обґрунтованих норм оплату проводять за кінцевим результатом за фактично виконаний обсяг робіт. Відпустку суміснику надають одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (ст. 10 Закону України «Про відпустки»). Щодо розміру відпусток сумісникам, які відпрацювали менше 6 місяців, і порядку розрахунків за ними, слід мати на увазі: якщо працівник набув право на відпустку за місцем основної роботи і цю відпустку йому надають, то за місцем сумісництва відпустку він отримає незалежно від того, відпрацював він там 6 місяців чи ні. Оплату відпусток і компенсацію за невикористану відпустку здійснюють сумісникам згідно з чинним законодавством нарівні з іншими працівниками, за винятком деяких особливостей. Додаткова відпустка сумісникам за ненормований робочий день не надається, оскільки вважається, що вони працюють за нормованого робочого дня. На відміну від відпусток у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, для яких зберігається середній місячний заробіток, у разі надання такої відпустки працівникові-суміснику його середня місячна зарплата не зберігається. Сумісник може бути звільнений на тих самих підставах, що й працівник за основним місцем роботи. Зокрема, на підставах, передбачених ст. 36-41 КЗпП. Додаткові підстави для звільнення сумісників передбачені в ст. 43-1 КЗпП. Так, власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір із сумісником без попередньої згоди профспілкового органу у випадках: - звільнення із суміщеної роботи через працевлаштування іншого робітника, який не є сумісником; - через обмеження роботи за сумісництвом, передбаченими законодавством. Начальник відділу – державний інспектор праці А.В. Дворецька | |
| Переглядів: 1178 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |