Особливості сезонної роботи - Мої статті - Каталог статей - chtdipp
П`ятниця, 2016-12-09, 18.19
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Головна » Статті » Мої статті

Особливості сезонної роботи

 Можливість прийому на роботу на певний строк досить часто буває дуже вигідною як для підприємства, так і для самого працівника. Тому немає нічого дивного в тому, що умови праці тимчасових працівників можуть істотно відрізнятися від умов праці постійних працівників. Цим особливостям та їх наслідкам для роботодавця і присвячена ця стаття.

Особливості регулювання праці сезонних працівників, встановлюються законодавством, зокрема, ст. 7 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), який, у свою чергу, відсилає нас до спеціального законодавства, що стосується сезонних працівників. Зокрема це указ № 310 «Про умови праці робітників та службовців, зайнятих на сезонних роботах», який затверджено Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-XII, та є чинним і сьогодні в частині, що не суперечить Конституції і законам України.

Сезонними вважають роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.

Конкретний і вичерпний перелік сезонних робіт за галузями визначено у Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278. Отже рекомендуємо Вам ретельно вивчити цей перелік. Можливо, хтось із працівників, яких ви вважали сезонними, не відповідає названим вимогам.

Із сезонними працівниками укладають строкові трудові договори. Таких працівників необхідно попередити про тривалість і характер роботи одразу при укладенні договору. Решта вимог до трудового договору має загальний характер. Відповідно до ст. 24 КЗпП його укладають, як правило, у письмовій формі. У нашому випадку письмове оформлення є обов'язковим, якщо працівник наполягає на цьому. В інших випадках допускається й усний варіант. Проте заява та наказ про прийняття працівника на роботу мають бути оформлені роботодавцем.

Зауважимо, що для сезонних працівників випробувальний строк з метою перевірки відповідності працівника наданій йому роботі не встановлюють.

Що стосується оформлення трудових книжок на таких працівників, то згідно з п. 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок» трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві понад 5 днів, у т. ч. сезонних і тимчасових працівників.

Згідно із законодавством всі мінімальні гарантії, надані державою працівникам, поширюються і на сезонників. Такі працівники зазвичай одержують оплату за фактично виконаний обсяг роботи за відрядними розцінками.

Штатну одиницю для сезонників краще вводити на період сезоної роботи наказом керівника. Тоді після звільнення сезонника на підприємстві не буде вакантної посади (звичайно, якщо підприємство не має в найближчий час потреби у такій посаді).

Так само, як і інші працівники, сезонні працівники мають право на щорічну відпустку (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки). Надають її пропорційно часові, відпрацьованому ними на даному підприємстві. Тому якщо сезонник за час роботи не скористався відпусткою, то при звільненні він може відгуляти відпустку або отримати компенсацію за невикористані дні.

Сезонні працівники на рівні з іншими працівниками мають право на лікарняні та допомогу по вагітності та пологах. Проте існують деякі особливості. Так, допомога з тимчасової непрацездатності, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більше, ніж за 75 календарних днів протягом календарного року (ч. 2 ст. 35 Закону № 2240 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»), навіть коли строк трудового договору вже закінчився.

Зазначимо, що підстав для припинення трудових відносин з сезонними працівниками як з ініціативи роботодавця так і за бажанням працівника значно більше.

Зокрема, порядок розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника регулюється ч. 1 ст. 39 КЗпП.

Відповідно до п. 6 Указу № 310 сезонні працівники мають право розірвати строковий трудовий договір, попередивши про це керівництво письмово за 3 дні. А якщо є поважні причини, то, як передбачено ч. 1 ст. 38 КЗпП, взагалі ніякого строку не існує – трудові відносини припиняють у строк, про який прохає працівник.

Тож зазначений триденний строк попередження для сезонників є так званою гарантією порівняно з іншими «строковиками», а скористатися вони їм можуть навіть за відсутності поважних причин.

Трудовий договір з сезонними працівниками з ініціативи роботодавця крім загальних підстав припиняється також у випадках, передбачених п. 7 Указу № 310, а саме: при зупиненні робіт на підприємстві на строк більш як на два тижні з причин виробничого характеру або скорочення робіт на підприємстві; при неявці працівника на роботу безперервно протягом одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

Наприкінці нагадаємо про подовження дії строкових договорів. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їхнього припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк (ст. 39-1 КЗпП). Тому, щоб уникнути непорозумінь, звільняти сезонних працівників слід в останній день дії договору (п. 2 ст. 36 КЗпП).

Тому шановні роботодавці правильно оформляйте трудові відносини із вашими працівниками, і це буде запорукою спокійної роботи підприємства.

Заступник начальника інспекції Олександр Загорнов

Категорія: Мої статті | Додав: chtdipp (2012-08-31)
Переглядів: 820 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: