Сумісництво і суміщення - Мої статті - Каталог статей - chtdipp
П`ятниця, 2016-12-09, 18.21
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Головна » Статті » Мої статті

Сумісництво і суміщення
На практиці дуже часто плутають такі поняття як «сумісництво» і «суміщення». В зв’язку з цим  розглянемо умови роботи за сумісництвом та в порядку суміщення професій (посад).

Передумовою як для суміщення професій (посад), так і для сумісництва є наявність у штатному розписі посади, але вона не заповнена, залишається вакантною. За відсутності  вакансії  суміщення або сумісництво неможливе. Кодекс законів про працю України не містить визначення сумісництва. Лише ч. 2 ст. 21 КЗпП передбачає, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Поняття сумісництва трактується пунктом 1 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43: сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників  на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом (п.п. 1.1, 2.14).

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Обмеження роботи за сумісництвом можуть установлюватись законодавством, колективним договором та угодою сторін, якою власне є трудовий договір.

На законодавчому рівні обмеження роботи за сумісництвом встановлені для працівників державних підприємств, установ, організацій. Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися  разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років  та вагітних жінок. Заборонено працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ, організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхнім заступникам, за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності Щодо роботи за сумісництвом керівників підприємств інших форм власності, то чинним законодавством обмежень на це не встановлено. Не мають права працювати на умовах сумісництва державні службовці, крім наукової, викладацької, творчої діяльності та медичної практики (ст. 16 Закону України «Про державну службу».

Наступне обмеження стосується тривалості робочого часу за сумісництвом, а саме і не більше 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день.  Визначені КМУ відповідно до ст. 102-1 КЗпП умови роботи за сумісництвом, у тому числі щодо її тривалості, яка протягом місяця не повинна перевищувати половину місячної норми робочого часу, поширюється лише на працівників державних підприємств, установ і організацій.

Однак у  будь-якому разі при прийнятті на роботу за сумісництвом необхідно враховувати, що працівник не може одночасно виконувати роботу за основним місцем роботи і за сумісництвом, а тому необхідно вести графіки роботи для сумісників.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП, ст. 19 ЗУ «Про оплату праці»).

Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці .

Кодекс законів про працю не містить визначення суміщення професій (посад). Лише зі змісту ст. 105 КЗпП України  можна зробити висновок, що суміщення — це виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою), провадиться доплата за суміщення професій (посад).

Частина 2 ст. 105 КЗпП передбачає, що розміри доплат за суміщення професій (посад) чи виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Основною відмінністю суміщення від сумісництва є те, що при суміщенні професій (посад) додаткові роботи виконуються в межах робочого часу на основній роботі.

Отже при сумісництві працівником укладається принаймні два трудових договори, а при суміщенні — лише один. Зрозуміло, що суміщення можливе за умови наявності вільного часу у працівника в межах нормальної тривалості робочого часу.

Порядок і умови суміщення професій (посад) застосовуються також при розширенні зон обслуговування або збільшенні обсягу виконуваних робіт. Однак, правила про суміщення не поширюються на керівників підприємств, установ, організацій, їх заступників і помічників; головних спеціалістів; керівників структурних підрозділів, відділів, цехів, служб.
За суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника провадиться доплата (ст. 105 КЗпП). Розміри доплат встановлюються на умовах, передбачених у колективних договорах. Доплати одному працівнику за суміщення професій (посад) максимальними розмірами не обмежуються  і визначаються  наявністю одержаної економії за тарифними ставками і окладами суміщуваних посад працівників, а за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника — до 100 відсотків тарифної ставки тимчасово відсутнього працівника.
 
Заступник начальника інспекції       Л.М.Мірошник
Категорія: Мої статті | Додав: chtdipp (2012-11-27)
Переглядів: 2995 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: