Гарантії та пільги працівникам, призваним на строкову службу

​      Відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України „Про військовий обов'язок і військову службу“ і „Про альтернативну (невійськову) службу“ , „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“​ , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Частиною другою статті 39 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу“ за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Таким чином, гарантії, встановлені частиною другою статті 39 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу“ застосовуються у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“ загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Указом Президента України „Про часткову мобілізацію“ від 14.01.2015 № 15, затвердженим Законом України від 15.01.2015 № 113, з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошена часткова мобілізація.

Пунктом 3 статті 36 КЗпП України передбачено підставу для припинення трудового договору у разі призову або вступу працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

За відсутності в Указі Президента України „Про часткову мобілізацію“ умов, передбачених частиною другою статті 39 Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу“, у разі призову працівника на строкову військову службу трудовий договір розривається на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України.

   Також, звертаємо увагу, що відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36 КЗпП України) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП України) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

         В той же час, текст статті 44 КЗпП України в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 в частині виплати вихідної допомоги у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

     Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

   Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно із статтею 73 Закону України „Про Конституційний суд України“ у разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Таким чином, у разі звільнення працівника з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України  у зв'язку із призовом або вступом працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу у період до 20.06.2007 виплачувалася вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, у період з 20.06.2007 до 28.12.2007 - не виплачувалася, у період з 28.12.2007 до 22.05.2008 - у розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 22.05.2008 виплата вихідної допомоги не передбачена. В той же час, така виплата вихідної допомоги може бути передбачена колективним договором. У такому випадку вихідна допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат або іншому розмірі, встановленому колективним договором, виплачується в обов'язковому порядку.​

Перший заступник начальника інспекції     В. М. Луцишина