Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
Як оплачувати час простою
| Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою чи іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою чи на інше підприємство, установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. За обставин, що зумовлюють простій структурного підрозділу чи всього підприємства, складається акт про початок простою за участю представників адміністрації, профспілкового комітету та трудового колективу. На підставі цього акта керівник підприємства видає наказ про час простою та оплату простою. Згідно зі ст. 113 КЗпП, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче ніж 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), тобто чистого окладу (тарифної ставки) без урахування доплат і надбавок. Це мінімальний розмір оплати часу простою. Однак, керуючись ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР і ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. № 3356-XII, підприємство в межах своїх фінансових можливостей може встановлювати в колективному договорі більші розміри гарантійних виплат за час простою. Головний державний інспектор праці О.І. Бура | |
| Переглядів: 942 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |