Хто наведе лад з діяльністю кадрових псевдоагентств?..

     Молода дівчина Наталя розповідала свою історію про пошук роботи за посередництвом «кадрового агентства» зі сльозами на очах. Нещодавно її скоротили з підприємства, де пропрацювала близько десяти років. Не гаючи часу, вона розіслала резюме на всі сайти, які пропонують допомогти з працевлаштуванням. Миттєво відреагував кадрово-інформаційний центр. Коли претендентка прийшла на співбесіду, то «спочатку була кава» та милі усмішки працівників офісу. Їй запропонували підписати угоду та сплатити 200 гривень. В обмін на гроші вона отримала інформацію про дві вакансії менеджера. Того ж дня пішла за вказаними адресами. Директор першої фірми повідомив, що на цій посаді вже три місяці працює людина, керівник другої - запропонував платні курси підвищення кваліфікації, попри те, що вона пред'явила дванадцять(!) сертифікатів про участь у подібних семінарах. Наталя попросила «роботодавців з агентства» повернути кошти, але отримала відмову, мовляв, умови договору про надання інформаційних послуг вони виконали, з'являться нові вакансії - протягом місяця зателефонують. «Образливо, що згодом я знайшла ці ж пропозиції на сайті безкоштовних оголошень», — підсумувала свою розповідь Наталя.

     Дивує нахабство псевдоагентства, яке фактично ошукало людину. Невже правоохоронці не відстежують таких аферистів? В Інтернеті я відібрала навмання двадцять юридичних осіб, які надають посередницькі послуги з працевлаштування у Чернігові, підготувала своє резюме. Згодом зателефонувала на найбільш розрекламовану, на мій погляд, фірму та поцікавився роботою юриста. Дівчина, яка підняла трубку, відповіла, що для мене є різні варіанти, а тому можу негайно навідатись. Оскільки вакансій було багато, то взяла із собою товариша. Коли ми завітали в офіс, то директор «кадрового центру» здивовано подивилась на нас, а потім несподівано заволала, що юристів вона влаштовувати не буде, бо це дуже важко та безперспективно. Я зауважила, що 15 хвилин назад спілкувався з менеджером і мені пообіцяли роботу. Начальниця витріщила очі, на вустах з'явилась начебто піна і вона буквально прошипіла: «Робота - не вовк, в ліс не втече. Я не буду з вами мати справи. Розмова закінчена». Підлеглі, що були в кабінеті, здивовано дивились на свого керівника, в якого над головою висів плакат: «Працевлаштуємо кожного! Європейський досвід!». Отримавши облизня, ми вийшли з кабінету. У «провалі операції» я звинуватила свого товариша, який зовсім не схожий на безробітного. А ще склалось враження, що нас прийняли за працівників правоохоронних органів. До речі, наступного дня двері цієї «контори» виявились зачиненими, а телефони не відповідали.

     У коридорі ми познайомились з чоловіком, якому це ж агентство пообіцяло стовідсоткове працевлаштування. Він розповів, що підписав договір, сплатив 400 гривень, але за два тижні посаду інженера йому не знайшли, хоча інформація про наявність вакансії постійно «висить» в рекламному оголошенні цієї фірми. Показати угоду претендент відмовився, оскільки підписував папірець про нерозголошення комерційної таємниці.

     На інші фірми я вирішила сходити без товариша. Наступна зустріч була призначена в офісі, що знаходиться майже в центрі Чернігова, але менеджер взагалі не дуже зацікавилась мною як клієнтом. З її телефонної розмови я зрозумів, що цей «кадровий центр» спеціалізується на працевлаштуванні за кордоном. Вона комусь розповідала, що відправила групу в Польщу, але ті тікають, бо мають погані умови проживання. Я заповнила заяву з анкетними даними. Дівчина мені пояснила, що вартість інформації про вакансію - 150 грн, але «договорами по Україні» займається інший працівник фірми, який підійде за хвилин десять. Поки чекали, вона натякнула, що може й не варто підписувати угоду, бо невідомо, що з того буде. Я прямо запитав: «Мені не знайдуть роботу?» У відповідь менеджер сказала: «Моя напарниця ще нікого не працевлаштувала». Здивована такою відвертістю, яка, схоже, була помстою колезі по «цеху», я поспішила до наступної «рекрутської фірми».

     НОВИЙ ВИД ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ — ДИЗАЙНЕРСЬКИЙ

     У третьому «агентстві» мені «пощастило» більше. Директор запевнила, що вакансій юристів багато. Їхня фірма отримує пропозиції безпосередньо від роботодавців. Зараз є дві адреси, за якими можна пройти... стажування. Послуга по наданню інформації коштує десять гривень... за один день. Потрібно укласти договір та сплатити 300 грн. Від такого нахабства в мене аж дух перехопило. Яке стажування та чому триста гривень? Але до цих запитань керівник «агентства» була готова. Вона пояснила: «Угоду ми підписуємо відразу на місяць. Протягом цього періоду ви будете отримувати інформацію щодо нових вакансій. Можливо, через тиждень ми зможемо запропонувати вам більш оплачувану роботу, ніж сьогодні. А стажування — це лише формальність». Я погодилася укласти правочин, але пригадала, що не маю з собою паспорта, а в гаманці лише 150 гривень. Дійшли згоди, що за ці кошти мені нададуть інформацію про одну вакансію, а завтра принесу документи, сплачу решту суми та отримаю адресу ще одного підприємства. Договір про надання інформаційних послуг був надрукований в одному примірнику дрібненьким шрифтом. Я лише встигла прочитати, що підписую його з підприємцем, який не несе відповідальності за відмову роботодавця укласти зі мною трудовий контракт. Довелось і це проковтнути. Зрештою, мені дали адресу, як наголосила директор, «солідної крупної компанії».

     Із великими труднощами я знайшла цю «солідну фірму» в одному з торгових центрів міста. Біля входу стояло декілька молодих людей. Оце так конкуренція! Я звернула увагу, що з офісу всі виходять з пакунками. У кабінеті «крупної компанії» сиділи лише два працівники, а на підлозі розкладені пачки рекламних буклетів. Дівчина звернулась до мене: «Давайте паспорт. Отримуйте «рекламки». За оплатою приходьте о 19-ій годині. Район розповсюдження повідомить Дмитро. Покличте наступного». Оговтавшись, я пояснила, що прийшла влаштуватись юристом. Хлопець, що сидів поряд, по-діловому почав бігати по офісу, промовляючи: «Юрист, юрист, юрист». Потім повідомив: «Ми — рекламне агентство. Працівник нам потрібен, але мусите пройти стажування та тримісячне навчання на курсах... менеджменту та дизайну. Нам потрібний юрист-дизайнер. Вартість навчання 1200 гривень. По закінченні курсів пройдете співбесіду в головному офісі, який знаходиться в місті Київ». Про «юристів-дизайнерів» я чула вперше, а тому мовчки вийшла та поїхала в «агентство» забирати свої 150 гривень.

     У цей день я нікого вже не застала. Охоронці на вході мені пояснили, що дівчата цієї фірми приходять на роботу, як правило, після обіду на дві-три години. Наступного дня мені вдалось їх «спіймати». Директор відразу перехопила ініціативу та сказала, що вчора вона дала не найкращий варіант, а сьогодні є дві нові вакансії, а тому доплатіть кошти. Цинізм, з яким мене обманювали, був останньою краплею. Не буду описувати суперечку між мною та керівником, але закінчилось все тим, що вона викликала свого адвоката та охорону. Коли «захисники» прибігли, я пред'явила посвідчення адвоката та журналіста і поставив ультиматум: «Поверніть гроші, угоду з моїм підписом або понесу заяву в міліцію». Юрист попросив переговорити тет-а-тет із керівництвом «агентства». Через кілька хвилин він виніс 150 гривень та порвав підписаний мною договір. Пояснив, що допоміг мені як колезі, а міліції вони не бояться, тому що все законно, згідно з договором підприємець надає лише інформаційні послуги. Вийшла до мене і директриса, яка винесла листочок, де був перелік осіб, котрі знайшли роботу за її сприянням. Бажання спілкуватись з нею в мене не було. «Всі вони можуть підтвердити, що я їм допомогла працевлаштуватися. Не моя вина в тому, що людина не може сама пошукати в Інтернеті вільні вакансії. Я сиджу над оголошеннями: відбираю, сортую, перевіряю, то чому не повинна за це брати гроші!» — прокричала мені навздогін керівник фірми.

     Проводити далі експеримент було безперспективно. Мене вже не дивувало, що нікого не зацікавив мій вік, стаж роботи, наявність диплома фахівця. З двадцяти фірм, які я відібрала, десять припинили своє існування, в одній по телефону сказали, що «вони пішли в декрет», інші виявились центрами з надання інформації про працевлаштування, щоправда, чесно попереджаючи про це. Лише за одним номером телефону мені повідомили, що вони особисто проводять відбір на певні посади. Реєстрація (видача бланка, сканування документів) коштує 10 гривень, а винагороду майбутній працівник сплатить лише після підписання з роботодавцем трудового договору.

                                        ЗАКОН Є — ПОРЯДКУ НЕМАЄ

     У більшості випадків під вивісками кадрових агентств, рекрутингових центрів, як правило, ховаються дрібні фірми, підприємці, що надають платні інформаційні послуги, консультації, проводять тренінги та навчання. Подібні фірми щодня з'являються та зникають з ринку праці. Серед них є й «одноденки», які, зазвичай, займаються працевлаштуванням за кордоном та, зібравши немалі кошти, безслідно щезають.

     Край вакханалії «кадрових агентств», дрібному шахрайству та недобросовісній рекламі повинен був покласти Закон України «Про зайнятість населення», який почав діяти з 1 січня 2013 року. Відповідно до його норм перелік суб'єктів, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Як завжди, закон прийняли, а механізму його реалізації немає. Приписи цього закону забороняють суб'єктам, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, отримувати від громадян гонорари, комісійні та інші винагороди. Оплата здійснюється виключно роботодавцем. Якщо керуватись цими нормами, то фактично всі фірми, які я «досліджувала», не мають жодного відношення до суб'єктів, що є посередниками між роботодавцем та громадянином. Усі ці «кадрові центри» беруть із людей кошти, а тому або порушують згаданий закон, або торгують загальнодоступною інформацією про вакансії. Довірливість та правова необізнаність громадян — основний козир псевдоагентств. Діють вони цілком законно: беруть гроші за консультації, розповідають про наявні вакансії, але не працевлаштовують. Таких посередників потрібно ігнорувати. Жодні правоохоронні органи не допоможуть вам повернути сплачені кошти. Підпис на договорі свідчить про добровільну згоду особи на отримання інформації. Та й примірник угоди, як правило, людині на руки не дають. До речі, саме через відсутність цього документа я не можу вказати назви цих псевдоагентств із працевлаштування. Красномовства працівникам псевдоагентств можна не позичати — наобіцяють вони багато, але довести факт шахрайства людина не зможе, тим більше, що проведення оперативно-розшукових заходів (наприклад, використання аудіозапису) є виключною прерогативою правоохоронців. Саме їх бездіяльність дає змогу рости таким фірмам, як грибам після дощу.

     До речі, за даними Міжнародної організації з міграції, наша країна очолює список держав, що потерпають від работоргівлі. На другому та третьому місцях відповідно — Гаїті та Ємен. Таку сумну статистику породжують кадрові псевдоагентства, які «пачками», без будь-яких гарантій легального працевлаштування, відправляють наших громадян за кордон. Чому, маючи такі невтішні показники, в минулому році було прийнято рішення про розформування департаменту МВС по боротьбі зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми?

     КОМЕНТАР СПЕЦІАЛІСТА

     Луцишина Вікторія – перший заступник начальника територіальної Державної інспекції з питань праці в Чернігівській області:

     «Закон України «Про зайнятість населення», який набрав чинності з 1 січня 2013 року, та Указ Президента «Про Положення про Державну інспекцію праці» покликані врегулювати діяльність так званих «кадрових агентств», залишивши в цій сфері надання послуг лише ті фірми, що працюють чесно та прозоро. Положення цих нормативних актів значно розширюють повноваження територіальних органів Держпраці України у здійсненні контролю за суб'єктами, що надають посередницькі послуги з працевлаштування, в тому числі і щодо розміщення ними реклами. Прикінцевими положеннями Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що Кабінет Міністрів України повинен до 1 квітня 2013 року забезпечити прийняття нормативно-правових актів для реалізації норм цього закону. І хоча на сьогодні механізми впливу знаходяться в стадії розробки, не виключено, що несумлінні юридичні особи будуть притягнуті до відповідальності за вчинення ними порушень з моменту набрання чинності згаданого закону.