Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
Компенсація за роботу в режимі ненормованого робочого дня
| Згідно зі ст. 8 Закону «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 р., щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці надається, зокрема, працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до семи календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Відповідно до Закону «Про колективні договори і угоди» № 3356-XII від 01.07.1993 р., передбачена відповідальність у розмірі до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто до 170 грн) для осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи, профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди, або навмисно порушили термін, визначений ч. 3 ст. 10 цього Закону, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами терміни. Вони також притягуватимуться до дисциплінарних покарань, аж до звільнення з посади. Незрозумілим залишається питання, що робити, коли колективним або трудовим договором взагалі не передбачено надання додаткової відпустки. Трудовий договір дуже часто укладається в усній формі, і це питання може навіть не порушуватися. Що стосується колективного договору, то в більшості компаній такий договір взагалі відсутній. Тож на практиці цей вид відпустки часто є декларативним. У колективному або трудовому договорі працедавець може встановити інші додаткові гарантії для працівників з ненормованим робочим днем. Отже, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається понаднормовою). Тоді міра праці визначається не лише тривалістю робочого часу, але й низкою обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Як компенсації за виконаний обсяг робіт, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до семи календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним або трудовим договором з кожному виду робіт, професії і посад. Оскільки на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу, власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють у режимі ненормованого робочого часу, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. Головний державний інспектор праці М.С.Величко | |
| Переглядів: 785 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |