Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
Ненормований робочий час: правове регулювання ненормованого робочого дня
| Види тривалості робочого часу Поняття робочого часу на побутовому рівні зрозуміло кожному — це час, протягом якого потрібно виконувати роботу, згідно з трудовим договором та чинним законодавством. Щоб уникнути дискримінації працівників і працедавців чинне законодавство пропонує різні режими робочого часу. Річ іде про нормований і ненормований робочий день. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, це визначено ч. 1 ст. 50 Кодексу законів про працю України (надалі — КЗпП) № 322-VIII від 10.12.1971 р. Будь-якими підзаконними актами, колективними або трудовими договорами не можна встановлювати більшу тривалість робочого тижня. Законодавство дозволяє лише скорочення тривалості робочого тижня, ба більше, для деяких категорій працівників воно є обов'язковим. У трудовому або колективному договорі можна встановлювати меншу тривалість робочого тижня (звичайно, за згодою сторін). Встановлення 40-годинного нормативу стосується лише нормованого робочого дня (але не всі згодні, що він не поширюється на тих, хто працює в умовах ненормованого робочого дня). І хоча КЗпП не містить поняття ненормованого робочого часу, з аналізу інших нормативних актів випливає, що ненормований робочий час, поряд з нормованим, є одним з видів режиму робочого часу. Щодо законодавчого визначення ненормованого робочого часу, а саме ненормованого робочого дня, то воно міститься у Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки через особливий характер праці, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 7 (надалі — Наказ № 7) від 10.10.1997 р. Цей документ не зареєстрований у Міністерстві юстиції, хоча, відповідно до Указу Президента № 493/92 від 03.10.1992 р., нормативно-правові акти, що видаються міністерствами і зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації і набувають чинності через 10 днів після їхньої реєстрації. Згідно з Наказом № 7, ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Ненормований робочий час і понаднормові роботи Щодо ненормованого робочого часу і понаднормових робіт, то, згідно з ч. 1 ст. 62 КЗпП, наднормовими вважаються роботи, довші за встановлену тривалість робочого дня. Чинне законодавство містить обмеження щодо застосування понаднормових робіт, а саме: вони не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Якщо працівник виконує роботу в понаднормовий час, тоді він отримує додаткові переваги. Згідно зі ст. 106 КЗпП, за всі відпрацьовані понаднормові години оплата здійснюється у такий спосіб: за погодинною системою оплати праці робота в понаднормовий час оплачується в подвійному розмірі погодинної ставки; за відрядною системою оплати праці за всі відпрацьовані понаднормові години надається додаткова оплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою. У Наказі № 7 наголошується, що у разі необхідності за ненормованого робочого дня працівник виконує роботу більшу за нормальну тривалість робочого часу. Хоча ця робота не вважається понаднормовою. Мінпраці використовує уточнення «у разі необхідності». І це правильно, адже обсяг праці за ненормованого робочого дня визначається не лише тривалістю робочого часу, але й низкою обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням). Тож за ненормованого робочого дня кількість відпрацьованих годин, більших за нормальну тривалість робочого дня, протягом двох днів поспіль і за рік не обмежується. До того ж, ці години не оплачуються. Обмеження застосування ненормованого робочого часу Відповідно до Наказу № 7, на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. Тому власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють у такому режимі, до роботи, більшу за встановлену тривалість робочого часу. Здається, Мінпраці бажало наголосити, що робота понад встановлену тривалість робочого дня не повинна ставати правилом, а бути винятком. Отже, слова працедавця про те, що через ненормований робочий день тривалість робочого дня у працівника повинна становити 10 годин, не ґрунтуються на чинному законодавстві. За постійну примусову працю понад встановлену нормальну тривалість робочого дня, згідно зі ст. 172 Кримінального кодексу № 2341-III від 05.04.2001 р., винна особа (зазвичай керівник підприємства) несе кримінальну відповідальність. Однак через складність доведення ця можливість існує теоретично, ніж практично. Особи, до яких може застосовуватися ненормований робочий час (день) Відповідно до Наказу № 7, список професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором. Враховуючи, що колективний договір узгоджується з трудовим колективом, існує можливість працівників впливати на те, чи буде посада або професія вважатися «ненормованою». Мінпраці дає орієнтовний перелік працівників, які можуть працювати в умовах ненормованого робочого дня. Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватися до керівників, фахівців і робітників, а саме: осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі; осіб, робочий час яких за характером праці поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство); осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Отже, перед застосуванням ненормованого робочого часу необхідно внести професію (посаду) до переліку, який подається в колективному договорі. Працівник з неповним робочим днем не може працювати в режимі ненормованого робочого дня. Тому, наприклад, не можна застосовувати режим ненормованого робочого дня до сумісників, які працюють з неповним робочим днем. Однак, якщо працівник працює на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватися. Головний державний інспектор праці М.С.Величко | |
| Переглядів: 3366 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |