Статтею 121 КЗпП України визначено, що працівникам, які направляються у службове відрядження, оплачують виконану роботу відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором. Розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку працівника.
У разі направлення працівника у службове відрядження потрібно порівняти суми середньоденного і денного заробітку відповідно до умов трудового договору. Якщо денний заробіток буде вищим від його середньоденного заробітку – слід заплатити за час відрядження заробітну плату, якщо вищий середньоденний заробіток, то виплачується середня заробітна плата.
До денного заробітку працівника, який має порівнюватись із середньоденним, включаються всі елементи заробітної плати, який працівник отримує згідно з умовами трудового, колективного договору в місяці, у якому його направляють у відрядження (оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо).
Розрахунок середньоденної заробітної плати, яка зберігається за працівником у разі службового відрядження, проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі – Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку в усіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім оплати часу відпусток) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Наприклад, якщо працівник направляється у відрядження в січні і це відрядження закінчується в лютому, розрахунковим періодом буде листопад-грудень попереднього року.
Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, що мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число таких робочих днів за цей період.
У разі виплати середньої заробітної плати за період відрядження премій за цей період не нараховують.
Варто зазначити, що перебування на курсах підвищення кваліфікації не є відрядженням. Гарантії та компенсації для працівників, які направляються на курси підвищення кваліфікації встановлені ст. 122 КЗпП України і постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р. №659 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва».

Головний державний інспектор праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Чернігові Вікторія Охріменко