Відповідно до частини третьої статті 29 Закону про зайнятість якщо в період стажування особа виконує професійні роботи, підприємство за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. 
Стажисти, за аналогією з особами, які проходять виробничу практику, не є штатними працівниками підприємства, а отже, не перебувають у трудових відносинах з підприємством. Тому нарахована стажисту «зарплата»:
• з метою оподаткування ПДФО вважається оподатковуваним доходом відповідно до статті 164 ПКУ і оподатковується за ставками 15-17% (залежно від суми доходу);
• щодо ЄСВ, то оскільки стажист не перебуває із підприємством у трудових відносинах, то немає і підстав нараховувати та утримувати ЄСВ з його «зарплати» (аналогічної думки притримується і ПФУ у своєму листі від 14 серпня 2012 р. № 18973/03-20 щодо учнів, слухачів, які проходять виробничу практику та виробниче навчання на підприємстві).
Робота керівників стажування, призначених із числа працівників підприємства, може оплачуватися підприємством за рахунок коштів, передбачених на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, додатково на строк стажування щомісяця в розмірах не менше 5 % суми основної заробітної плати, яку вони отримують за основним місцем роботи (частина четверта ст. 29 Закону про зайнятість). Про встановлення такої доплати (якщо вона встановлюється) та її розмір можна зазначити в наказі про призначення працівника керівником стажування. Якщо підприємство в колективному договорі передбачає витрати на підготовку кадрів, то не буде зайвим включити таку доплату до колдоговору на майбутнє і здійснювати доплату відповідно до умов колдоговору.

Начальник відділу – державний інспектор праці А.В. Дворецька