Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
Особливості роботи тимчасових працівників
| Можливість найму на певний строк буває дуже вигідною як для підприємства, так і для самого працівника. Але нічого дивного, що умови праці тимчасових працівників істотно відрізняються від умов праці постійних працівників. Цим особливостям та їх наслідкам для роботодавця і присвячена ця стаття. Тимчасовими робітниками та службовцями вважаються робітники та службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), - до чотирьох місяців. На тимчасових працівників поширюються всі норми трудового законодавства з деякими особливостями, які визначені в Указі № 311 «Про умови праці тимчасових працівників і службовців», а саме: 1) до тимчасових працівників не можна застосовувати порядок прийняття на роботу зі строком випробування; 2) тимчасовий працівник має право розірвати трудовий договір зі своєї ініціативи, повідомивши про це роботодавця (адміністрацію підприємства) у письмовій формі всього за три дні до передбачуваної дати звільнення; 3) роботодавець (адміністрація підприємства) має право розірвати трудовий договір з тимчасовим працівником не тільки на підставі загальних норм, визначених трудовим законодавством, але й у випадку: а) зупинення з виробничої причини роботи підприємства, установи або організації на строк більше одного тижня; б) відсутності на робочому місці тимчасового працівника понад двох тижнів підряд через його тимчасову непрацездатність; в) невиконання тимчасовим працівником без поважних причин покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку обов’язків. Відповідно до ст. 23 КЗпП визначення конкретного строку при прийнятті на тимчасову роботу є обов’язковим (тимчасовий трудовий договір може також укладатись на час виконання певної роботи). У тих випадках, коли трудовий договір з тимчасовим працівником укладається в письмовій формі, в ньому обов’язково має бути зазначено те, що даний працівник приймається в якості тимчасового, а не просто дати, з якої та по яку він приймається на роботу. Без такого зазначення договір буде класифікований як звичайний строковий трудовий договір з відповідним статусом працівника. Якщо договір з тимчасовим працівником укладається в усній формі, то в цьому випадку вже в наказі про прийняття на роботу тимчасового працівника необхідно обов’язково зазначити, що даний працівник приймається в якості тимчасового. Тимчасовий працівник має бути в обов’язковому порядку ознайомлений з даним наказом під розпис. У тих випадках, коли по закінченні тимчасового трудового договору тимчасовий працівник продовжує працювати (допущений адміністрацією підприємства до роботи), і жодна зі сторін (ні адміністрація підприємства, ні тимчасовий працівник) не виявляють бажання розірвати трудові відносини, то даний працівник зі статусу тимчасового переходить до статусу постійного (основного). Так само, як і інші працівники, тимчасові працівники мають право на щорічну відпустку (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки). Надають її пропорційно часові, відпрацьованому ними на даному підприємстві. Тому якщо працівник за час роботи не скористався відпусткою, то при звільненні він може скористатись відпусткою або отримати компенсацію за невикористані дні. Якщо тимчасовий трудовий договір укладено на строк не більше шести днів, працівник у межах цього строку може бути залучений до роботи у вихідний, святковий або неробочий день без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а робота оплачується в одинарному розмірі. В разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за тимчасовими робітниками і службовцями місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором. Тимчасовому працівникові, незаконно звільненому з роботи, виплачується за рішенням суду середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до поновлення на роботі чи закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці. У таких же межах виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу чи різниця в заробітній платі за час виконання нижчеоплачуваної роботи працівникові, незаконно переведеному на іншу роботу. Тому шановні роботодавці правильно оформляйте трудові відносини з вашими працівниками, і це буде запорукою спокійної роботи підприємства. Головний державний інспектор праці А.В.Скоробагата | |
| Переглядів: 876 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |