Питання оплати праці

               Сьогодні українське законодавство приділяє значну увагу питанням

організації оплати праці.  Встановлення розміру мінімальної заробітної плати – один з найважливіших напрямків державного регулювання заробітної плати.     Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну погодинну норму праці (ст. 95 КЗпП України). Статтею   8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі:  з 1  січня 2013 року – 1147 гривень,  у погодинному розмірі з 1  січня 2013 року – 6,88 гривні.

         Звісно, при виконанні працівником  простої, некваліфікованої роботи,  за повну відпрацьовану працівником місячну  норму часу,  не може застосовуватися попередня мінімальна заробітна плата. Щодо оплати праці  працівників, які виконують  кваліфіковані роботи нагадуємо роботодавцям, що тарифна ставка працівника 1-го тарифного розряду має перевищувати розмір мінімальної заробітної плати,  а тарифні ставки (оклади) інших працівників обчислюватись, виходячи з тарифної ставки працівника 1-го розряду ( ст. 96 КЗпП України). Відповідно   роботодавцям слід звернути увагу на  перегляд тарифних ставок (відрядних розцінок, посадових окладів).

           За порушення  вимог  законодавства про працю частиною 2 статті  41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. За грубе порушення законодавства про працю  статтею  172 Кримінального кодексу передбачено покарання - штраф  до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. Якщо грубе порушення законодавства про працю вчинено відносно  неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда – карається штрафом від  п’ятдесяти до ста  неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Заступник начальника відділу –

державний інспектор   праці

ТДІзПП у  Чернігівській області                              О. Євстаф’єв