Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
Порядок вивільнення працівників
| Порядок вивільнення працівників 1. За загальним правилом, коли йдеться про припинення трудових правовідносин, законодавство вживає термін «припинення трудового договору», «розірвання трудового договору», «звільнення»). Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 27 травня 1988 року Кодекс законів про працю був доповнений главою, що коментується, в якій з’явився новий термін «вивільнення працівників». Із змісту глави ІІІ-А КЗпП можна зробити висновок про те, що вивільнення працівників – це категорія, яка може застосовуватися тільки щодо припинення трудового договору на підставі, зазначеній у п. 1 ст. 40 КЗпП. Таке розуміння вивільнення працівників, що випливає з глави ІІІ-А Кодексу законів про працю, належить визнати таким, що має нормативне значення. 2. Оскільки порядок вивільнення працівників досить детально урегульовано ст. 49-2 КЗпП, слід визнати, що в Україні не діє Положення про порядок вивільнення, працевлаштування робітників та службовців і надання їм пільг і компенсацій, що було затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС. 3. Про наступне вивільнення працівники персонально попереджаються не пізніше ніж за два місяці. Хоча стаття, що коментується, і не вимагає письмового попередження про звільнення, все-таки працівника доцільно при звільненні попереджати письмово під розписку. Це виключить спір про те, чи попереджався працівник про звільнення чи ні. Це виключить і можливі посилання працівника на те, що він неправильно зрозумів зміст попередження. Попередити працівника про звільнення може не тільки керівник підприємства, а й керівник структурного підрозділу, працівник відділу кадрів, якщо їм таке повноваження надане керівником (особою, що має право прийняття і звільнення працівників). У будь-якому разі попередження має бути зроблене в такій формі, щоб у працівника не виникало сумнівів у тому, що попередження виходить саме від особи, яка має право на прийняття і звільнення працівників. Найкраще, якщо працівникові під розписку буде вручене попередження за підписом керівника або начальника відділу кадрів. Поняття вивільнення охоплює собою всі випадки звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП. Тому попередження про наступне звільнення є обов’язковим і при ліквідації підприємства, установи, організації. Лише в силу спеціального правила п. 2 ст. 23 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» керівник боржника звільняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом без попередження про наступне вивільнення. 4. Закон вимагає попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Отже, попередити працівника можна і раніше. Однак у разі більш раннього попередження працівника доцільно вказати точну дату наступного звільнення. У такому випадку при виникненні спору працівник не зможе посилатися на те, що він вважав, що власник скасував своє рішення про звільнення, а тому перестав підшукувати собі роботу і просити суд змінити дату звільнення на пізніший термін. 5. З установленого двомісячного строку не виключається час перебування у відпустці, період тимчасової непрацездатності, інший час, протягом якого працівник не працював з поважної чи неповажної причини. В принципі, попередити працівника про наступне вивільнення можна й у період, коли він на роботі відсутній. Однак це можливо тільки за умови, що працівник прийде на підприємство або його особисто повідомлять про це під розписку в іншому місці. Посилати письмове попередження про наступне вивільнення поштою не рекомендується. Навіть якщо попередження буде вислано рекомендованим листом, працівник може послатися на те, що повідомлення не одержував, що його одержав хтось із членів родини, а йому самому повідомлення не передалось. 6. Закон не встановлює будь-якої суворої санкції за порушення встановленого строку попередження працівника про наступне вивільнення. Виходячи з цього, Пленум Верховного Суду України не допускає можливості поновлення працівника на роботі тільки тому, що він не був вчасно попереджений про наступне вивільнення, і роз’яснює, що недотримання строку попередження працівника при звільненні, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, тягне лише зміну судом дати звільнення з урахуванням строку попередження, протягом якого він працював (абзац шостий п. 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів»). 7. Пункт 5 ст. 20 Закону «Про зайнятість населення» покладає на підприємства обов’язок попереджати державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці. У такому попередженні, що направляється письмово, зазначаються підстави (мається на увазі одна з конкретних підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП), строки вивільнення, найменування професій (спеціальностей), кваліфікація вивільнюваних працівників, розмір оплати їх праці. Якщо підприємство не виконало обов’язок попередити державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників або не повідомило всі перелічені вище відомості, з підприємства стягується штраф у розмірі річної заробітної плати кожного вивільненого працівника. 8. При вивільненні працівникові повинна бути запропонована робота за відповідною професією (спеціальністю) і тільки при відсутності такої роботи – інша робота, що є на підприємстві, в установі, організації. Що ж стосується вимог працівника про надання йому роботи вищої кваліфікації, ніж та, що він виконував, то це питання повинно вирішуватися роботодавцем відповідно до загальних положень про комплектування кадрів і просування по службі. 9. На підприємство покладається також обов’язок подавати до державної служби зайнятості списки фактично вивільнених працівників не пізніше 10 днів після звільнення. Підкреслимо, що це стосується лише звільнення в порядку вивільнення працівників. На випадки звільнення працівників з інших підстав це правило не поширюється. Однак санкція за неподання таких списків або прострочення їх дуже сувора – усе той же штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника (ч. 5 ст. 20 Закону «Про зайнятість населення»). Мається на увазі заробітна плата кожного вивільненого працівника за 12 місяців, що передували місяцю, у якому цей працівник був звільнений. При обчисленні суми зазначеної заробітної плати належить керуватися нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати. Від зазначеної відповідальності підприємства варто відрізняти встановлену п. 4 ст. 20 Закону «Про зайнятість населення» адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій за неподання статистичних даних чи подання їх недостовірними або із запізненням (мова йде про щомісячне подання у повному обсязі до державної служби зайнятості інформації відповідно до форм державної статистичної звітності про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про працівників з неповним робочим часом, про працівників, які не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, а також інформації в десятиденний строк про всіх прийнятих працівників). 10. Про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників ДИР коментар до ст. 42 КЗпП. 11. Про обов’язок вжити заходів щодо переведення на іншу роботу працівника, який підлягає вивільненню, див. коментар до ст. 40 КЗпП. 12. Про обов’язки державної служби зайнятості сприяти працевлаштуванню працівників та їх перепідготовці див. коментар до ст. 49-4 КЗпП. Зайнятість населення 1. З частини першої ст. 494 КЗпП випливає, що власник не має права здійснювати ліквідацію, реорганізацію, зміну форми власності або часткове зупинення виробництва, якщо це тягне скорочення штату або чисельності працівників і погіршення умов праці, не подавши завчасно інформацію про це первинним професійним організаціям, які діють на підприємстві. Таке ж правило міститься в частині третій ст. 22 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Оскільки без додержання правила про інформування профспілок власник не має права проводити зазначені заходи, їх проведення без інформування первинних професійних організацій буде незаконним. Проте, підстав для поновлення на роботі працівників, які були звільнені в зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, зупиненням, зміною форми власності підприємства або частковим призупиненням виробництва та скороченням з цієї причини штату чи чисельності працівників, не буде. Перелік заходів, що тягнуть скорочення чисельності або штату працівників, даний у частині другій ст. 494 КЗпП, поширювальному тлумаченню не підлягає. Зокрема, власник не зобов’язаний інформувати профспілки про перепрофілювання підприємства, що тягне скорочення чисельності чи штату працівників, про інші зміни в організації виробництва і праці, що тягнуть зазначені наслідки. 2. Якщо заходи, перелічені в частині другій ст. 494 КЗпП, тягнуть погіршення умов праці, і власник здійснив їх без додержання обов’язку інформувати профспілки, працівники мають право на збереження колишніх умов праці, якщо це фактично можливо. Наприклад, збереження умов оплати праці можливе, а збереження права на більш сприятливі санітарно-гігієнічні умови праці неможливе. 3. Порушення встановлених строків інформування, встановлених вимог до змісту поданої інформації також дає підстави для кваліфікації проведених заходів як незаконних, проте не є підставою для поновлення працівника. 4. Щодо пропозицій профспілок про перенесення строків про тимчасове призупинення названих вище заходів, які тягнуть скорочення чисельності або штату працівників, не передбачені будь-які несприятливі наслідки повного чи часткового відхилення цих пропозицій. Колективними договорами можуть бути передбачені зобов’язання власника щодо врахування зазначених пропозицій профспілок. Крім того, слід враховувати, що ст. 21 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» надає профспілкам (це поширюється й на профспілкові організації підприємств) брати участь у розгляді їх пропозицій. 5. Стаття, що коментується, передбачає, що громадяни самостійно підшукують собі роботу. Водночас законодавство надає громадянам право звернутися до державної служби зайнятості за допомогою у працевлаштуванні. З метою створення для державної служби зайнятості умов для виконання функцій сприяння в працевлаштуванні громадян, ч. 4 ст. 20 Закону «Про зайнятість населення» встановлює обов’язок підприємств усіх форм власності щомісяця в повному обсязі подавати державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць, вакантних посад і в 10-ден-ний термін – про всіх прийнятих працівників. За неподання зазначеної інформації або подання недостовірної інформації чи подання її із запізненням передбачене накладення на відповідних посадових осіб штрафу в розмірі, встановленому законодавством (сьогодні немає акта законодавства, який встановлював би таку відповідальність). 6. До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися незайняті громадяни, а також зайняті, бажаючі змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом або з метою роботи у вільний від навчання час (п. І Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних,- далі у коментарі до ст. 49 КЗпП – Порядок реєстрації). 7. Реєстрації в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, підлягають усі незайняті громадяни, які виявили таке бажання. Зайняті громадяни такій реєстрації не підлягають, однак їх облік ведеться (якщо вони звернулися до служби зайнятості). На таких громадян у центрі зайнятості оформляється картка консультацій, форма якої затверджується Міністерством праці та соціальної політики України. При цьому під зайнятими розуміються проживаючі на території України на законних підставах: 1) працюючі за наймом, в тому числі і на умовах неповного робочого часу; 2) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, які не створили з метою підприємницької діяльності юридичної особи, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, які беруть участь у виробництві, особи, зайняті творчою діяльністю); 3) обрані, призначені чи затверджені на оплачувані посади в органах влади та об’єднаннях громадян; 4) ті, що проходять службу у військових формуваннях і органах внутрішніх справ; 5) ті, що проходять альтернативну службу; 6) ті, що проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації, в тому числі ті, що навчаються в загальноосвітніх школах і навчальних закладах з відривом від виробництва; 7) працюючі громадяни інших держав, які тимчасово проживають в Україні та виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств і місій. На громадян, зареєстрованих як такі, що шукають роботу, заповнюється картка персонального обліку (КПО), форма якої затверджується Міністерством праці та соціальної політики України. Реєстрація громадянина як такого, що шукає роботу, ще не означає, що громадянин визнаний безробітним. Є такі категорії незайнятих громадян, які реєструються як такі, що шукають роботу, однак безробітними визнані бути не можуть. Це – інваліди і пенсіонери за віком. Громадяни віком до 16 років за згодою одного з батьків чи осіб, що їх заміняють, також можуть бути зареєстровані як такі, що шукають роботу, однак безробітними вони не можуть бути визнані (крім тих, що працювали та були звільнені). 8. Громадяни, які досягли віку 16 років, вправі звертатися до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні на загальних підставах. 9. Реєстрація громадян, які шукають роботу, здійснюється державною службою зайнятості за місцем постійного проживання громадян. Пункт 3 Порядку реєстрації визнає таким адресу реєстрації місця проживання. Умовою реєстрації є подання паспорта, трудової книжки, у разі потреби – військового квитка і документів про освіту. Порядок реєстрації досить ліберальний щодо документів, які подаються, допускаючи можливість у відповідних випадках подання належно оформленої довідки чи свідоцтва про народження – для осіб, що не досягли 16 років,- замість паспорта. 10. У деяких випадках для реєстрації вимагаються додаткові документи: - оскільки п. 5 ст. 26 Закону «Про зайнятість населення» поширює пільги, встановлені для осіб, звільнених за п. 1 ст. 40 КЗпП, на осіб, які втратили роботу у зв’язку з чим нещасного випадку на виробництві чи настання професійного захворювання, у зв’язку з чим вони мають потребу в професійній підготовці, перепідготовці чи підвищенні кваліфікації, ці особи зобов’язані подати довідку до акта огляду МСЕК та індивідуальну програму реабілітації, тобто про здатність виконувати відповідні види роботи; - випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, і яким відмовлено в прийнятті на роботу за місцем направлення, зобов’язані подати направлення на роботу і скріплену печаткою замовника довідку про відмову у працевлаштуванні або довідку про надання можливості самостійного працевлаштування. Тут на громадянина, по суті, покладається обов’язок допомагати службі зайнятості: на замовника в будь-якому випадку покладається обов’язок відшкодувати державній службі зайнятості усі витрати, пов’язані з працевлаштуванням, перепідготовкою, виплатою допомоги по безробіттю і матеріальної допомоги в розмірі стипендії в період проходження такими особами професійної підготовки і перепідготовки (п. 15 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням); - особи, які одержують пенсію, подають пенсійне посвідчення або посвідчення інваліда; - на випускників професійно-технічних училищ покладено обов’язок надання довідки про можливість самостійного працевлаштування; - що стосується підпункту 3 п. 4 Порядку реєстрації, то в довідці про вихід із складу членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства взагалі немає необхідності, оскільки на названих сільськогосподарських підприємствах ведуться трудові книжки (п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників). Отже, про звільнення працівника свідчить запис у трудовій книжці. Правда, звільнення від роботи (посади) у колективному сільськогосподарському підприємстві і сільськогосподарському кооперативі відповідно до розуміння, що склалося, не означає, що трудові відносини припинені. Роботодавець у цьому випадку несе обов’язок надати члену КСП чи кооперативу іншу роботу. Так можна було б пояснити необхідність подання довідки. Але аналогічний обов’язок несуть і виробничі кооперативи, на членів яких, однак, не покладається обов’язок подання довідки про вихід зі складу кооперативу. Що стосується правила про подання довідки про вихід із сільськогосподарського акціонерного товариства, то воно не має будь-якого обґрунтування. Але викладене не може бути підставою для того, щоб не виконувати розглянуту вимогу Порядку реєстрації. 11. Від громадян, що реєструються в службі зайнятості на загальних підставах, відрізняються громадяни, що реєструються на підставі ст. 26 Закону «Про зайнятість населення», їм надаються додаткові права, що допускає і покладення деяких додаткових обов’язків. Зокрема, для них встановлені спеціальні строки звернення із заявою про реєстрацію, дотримання яких надає право на відповідні пільги. Семиденний строк звернення до державної служби зайнятості із заявою про реєстрацію як таких, що шукають роботу (із дня звільнення), встановлено для таких категорій працівників: а) осіб, звільнених за п. 1 ст. 40 КЗпП; б) військовослужбовців, звільнених у зв’язку із скороченням чисельності чи штату без права на пенсію; в) громадян, які втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання і внаслідок цього потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації. Цим же категоріям працівників надане право на особливі гарантії, передбачені ст. 26 Закону «Про зайнятість населення». Працівники, звільнені у зв’язку з відселенням або самостійним переселенням з територій радіоактивного забруднення, реєструються в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу протягом одного місяця з дня звільнення. За умови дотримання цього строку такі громадяни мають право на пільги відповідно до статей 36 і 45 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також ст. 26 Закону «Про зайнятість населення». 12. Пропуск без поважних причин зазначеного семиденного строку звернення із заявою про реєстрацію названих осіб як таких, що шукають роботу, позбавляє їх права на відповідні пільги. Поважними причинами пропуску названих строків вважаються хвороба, смерть близьких рідних (чоловіка, дружини, діда, баби), догляд за хворою дитиною віком до 14 років відповідно до медичного висновку, переведення чоловіка або дружини в іншу місцевість, переїзд на інше місце проживання тощо. Очевидно, право визнавати поважними причини, що охоплюються формулюванням «тощо», належить службі зайнятості, дії якої з цього приводу працівник вправі оспорити в суді. Поважні причини підтверджуються відповідними документами. Якщо громадянин протягом встановленого строку з поважної причини не зареєструвався як такий, що шукає роботу, він має право звернутися до служби зайнятості наступного дня після видужання або закінчення дії іншої поважної причини. Якщо громадянин цю вимогу не виконав, він втрачає відповідні пільги. 13. Строк підбору (пошуку) підходящої роботи встановлений тривалістю сім днів з дня реєстрації громадянина як такого, що шукає роботу. В період підбору підходящої роботи (як і згодом) громадянин зобов’язаний сприяти своєму працевлаштуванню, виконувати всі рекомендації служби зайнятості, відвідувати центр зайнятості у строки, що встановлені працівниками центра зайнятості. Якщо протягом семиденного строку підбору підходящої роботи громадянин не відвідував службу зайнятості через хворобу або з іншої поважної причини, що підтверджується документами, строк пошуку підходящої роботи продовжується на період дії цих причин, а громадянин зобов’язується звернутися до служби зайнятості наступного дня після припинення їх дії. Якщо в період пошуку підходящої роботи працівник був працевлаштований службою зайнятості — чи працевлаштувався самостійно, він знімається з обліку як такий, що шукає роботу (підпункт 1 п. 20 Порядку реєстрації), а заведена на нього картка персонального обліку закривається. 14. Якщо ж у період пошуку підходящої роботи (до надання статусу безробітного) громадянин двічі відмовився від пропозицій підходящої роботи, він не може вважатися безробітним з восьмого дня після реєстрації його як такого, що шукає роботу. Він знімається з обліку як такий, що шукає роботу, і протягом шести місяців має право на одержання в центрі зайнятості лише консультаційних послуг. Лише після закінчення зазначеного шестимісячного строку він знову може зареєструватися як такий, що шукає роботу (п. 25 Порядку реєстрації). Для працівників, звільнених за п. 1 ст. 40 КЗпП, і військовослужбовців, звільнених з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності чи штату без права на пенсію, замість зазначеного шестимісячного строку встановлено тримісячний строк: при повторній відмові від пропозиції підходящої роботи в період пошуку останньої вони знімаються з обліку і можуть через три місяці знову зареєструватися як такі, що шукають роботу, однак уже на загальних підставах, тобто без права на пільги, встановлені ст. 26 Закону «Про зайнятість населення». 15. Стаття 7 Закону «Про зайнятість населення» визначає підходящу роботу як таку, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається йому в тій же місцевості, в якій працівник проживає. Встановлено і додаткові вимоги до підходящої роботи: 1) робота визнається підходящою, якщо заробітна плата відповідає рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі у відповідній області за минулий місяць; 2) при пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття. Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота (включаючи тимчасову), що не потребує професійної підготовки (ч. 1 ст. 7 Закону «Про зайнятість населення»). Для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю більше шести місяців, підходящою вважається робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання – інша оплачувана робота за спорідненою спеціальністю (професією). У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) протягом шести місяців безробіття, підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії (спеціальності), з урахуванням здібностей, стану здоров’я громадянина, колишнього досвіду трудової діяльності, доступних для нього видів навчання та потреб ринку у цій професії (спеціальності). При зміні громадянами професії (спеціальності) за направленням державної служби зайнятості підходящою вважається робота як за цією спеціальністю, так і за попередньою професією за останнім місцем роботи. 16. Якщо в період пошуку підходящої роботи громадянинові не була запропонована така робота, з восьмого дня після реєстрації його як такого, що шукає роботу, приймається рішення про надання йому статусу безробітного з одночасним призначенням допомоги по безробіттю. Для цього громадянин наступного дня після закінчення семиденного строку пошуку підходящої роботи повинен подати до служби зайнятості заяву про надання статусу безробітного. У заяві зазначається на відсутність заробітку та інших доходів. Про надання громадянинові статусу безробітного видається наказ, у якому визначаються також розмір і строки виплати допомоги по безробіттю. Крім заяви про надання статусу безробітного, необхідно подавати довідку про середню заробітну плату за два останніх місяці за попереднім місцем роботи (для звільнених за п. 1 ст. 40 КЗпП), довідки з військкомату про розмір і строки виплати посадового окладу і доплати за військове звання (для військовослужбовців, звільнених у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію). Якщо ці довідки не подано, допомога по безробіттю призначається в розмірі не нижче мінімальної заробітної плати, а за умови подальшого подання такої довідки протягом шести місяців із дня призначення допомоги по безробіттю провадиться перерахунок розміру допомоги. 17. Частина перша ст. 2 Закону «Про зайнятість населення» визначає безробітних як працездатних громадян працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості, готові та здатні приступити до праці. 18. Не можуть бути визнані безробітними громадяни: а) віком до 16 років, за винятком звільнених за п. 1 ст. 40 КЗпП; б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови від професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки; в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу; г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України. Однак як такі, що шукають роботу, вони, за загальним правилом, можуть бути зареєстровані. 19. Обов’язками безробітного є: - сприяти своєму працевлаштуванню, виконувати рекомендації з цього приводу працівників служби зайнятості; - відвідувати у встановлені працівником служби зайнятості строки центр зайнятості. Працівник служби зайнятості знайомить зареєстрованого в центрі зайнятості громадянина під розписку з встановленими строками відвідування центру зайнятості. Зазначені обов’язки безробітний несе і в період відкладення чи припинення виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю. У противному разі з наступного дня після припинення дії попередньої санкції виплата допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю відкладається або припиняється. У подібних випадках можливе також зняття громадянина з обліку як такого, що шукає роботу, чи безробітного. 20. Дні, вільні від обов’язку відвідувати центр зайнятості, безробітний має право використовувати за своїм розсудом. З метою оздоровлення і літнього відпочинку дітей до 14 років безробітний може бути звільнений від обов’язку відвідувати центр зайнятості на один місяць протягом календарного року. На цей період він може виїхати з постійного місця проживання разом з дітьми, хоча навряд чи центр зайнятості буде контролювати, куди і з ким виїхав безробітний. 21. Законодавство про соціальне страхування на випадок безробіття передбачає виплату безробітним допомоги по безробіттю (ст. 23 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»)), допомоги по частковому безробіттю (ст. 24 того ж Закону), матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації (ст. 27), матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітним (ст. 28). Стаття 29 названого Закону передбачає також виплату допомоги на поховання у випадку смерті безробітного чи непрацездатної особи, яка перебувала на його утриманні. Передбачена можливість одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності (п. 7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати безробітним для організації безробітними підприємницької діяльності»). 22. Залежно від причин зняття громадянина з обліку як такого, що шукає роботу, і безробітного, встановлені різні правила та наслідки перереєстрації громадян у службі зайнятості. 22.1. Право на реєстрацію як таких, що шукають роботу, право на сприяння в пошуку роботи протягом семи днів після звернення до центру зайнятості, право на надання статусу безробітного на восьмий день після зазначеного звернення мають особи, які раніше були зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу, або безробітні, однак були зняті з обліку з таких підстав: - працевлаштування; - вступ на навчання з відривом від виробництва; - призов на строкову військову чи альтернативну (невійськову) службу; - набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або постанови суду про направлення у лікувально-трудовий профілакторій. 22.2. Громадяни, зняті з обліку як такі, що шукають роботу, та безробітні, з підстав, передбачених підпунктом дванадцятим (відмова ромадян, зареєстрованих як такі, що шукають роботу вперше і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускників загальноосвітніх навчальних закладів, від професійної підготовки або влаштування на оплачувану роботу, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки), тринадцятим (відмова громадянина, який шукає роботу, від двох пропозицій підходящої роботи в період пошуку роботи) п. 20 Порядку реєстрації, якщо вони не працевлаштувалися, можуть перереєструватися на загальних підставах як такі, що шукають роботу тільки після закінчення шести місяців з дня зняття їх з обліку. Для громадян, які до зняття з обліку на підставі зазначених пунктів були зареєстровані як такі, що шукають роботу, і безробітні відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону «Про зайнятість населення», цей строк становить три місяці. Однак після перереєстрації вони вважаються зареєстрованими на загальних підставах, а не на підставі ч. 1 ст. 26 Закону «Про зайнятість населення». 22.3. При переїзді на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто), громадяни знімаються з обліку як такі, що шукають роботу, та безробітні. Центр зайнятості за попереднім місцем проживання повинен видати їм копії документів про реєстрацію. За умови звернення із заявою до центру зайнятості за новим місцем проживання протягом місяця з дня зняття їх з обліку за попереднім місцем проживання вони перереєструються з набуттям прав безробітного. 22.4. Безробітні жінки, зняті з обліку в службі зайнятості за їх заявою у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трьох (у відповідних випадках – шести) років, вправі звернутися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні в будь-який час до досягнення дитиною трьох (шести) років або наступного дня після досягнення дитиною цього віку. У такому випадку відновлюється статус жінки як безробітної. 22.5. У випадку, коли спеціальні правила і наслідки перереєстрації громадян, раніше зареєстрованих як безробітні, не встановлені, застосовуються правила п. 23 Порядку реєстрації. Вони такі: 1) громадяни, зняті з обліку як безробітні і непрацевлаштовані, мають право повторного звернення до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні; 2) якщо в день звернення громадянинові не запропонована підходяща робота, йому відновлюється статус безробітного. 23. Для безробітних встановлена така пільга, як зарахування періодів перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю і матеріальної допомоги по безробіттю в стаж роботи, що дає право на трудову пенсію (п. «ж» ч. 1 ст. 4 Закону «Про зайнятість населення»). Ці періоди включаються у страховий стаж для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності (п. «ж» ч. 1 ст. 4 Закону «Про зайнятість населення»; ч. 1 ст. 7 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими похованням»). Записи в трудові книжки вносяться працівником державної служби зайнятості після видання відповідного наказу, що став підставою для запису, однак не пізніше семи днів. Записи вносяться відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Як заголовок до подальших записів пишеться повне найменування центру зайнятості. Порядковий номер запису, дата початку виплати допомоги (матеріальної допомоги), дата припинення, відкладання, закінчення строку виплати допомоги, матеріальної допомоги (останній день виплати) зазначаються у встановленому для ведення трудових книжок порядку. У графі 3 трудової книжки зазначається зміст зафіксованого записом факту з посиланням на відповідний пункт, статтю Закону «Про зайнятість населення»: «розпочата виплата допомоги по безробіттю»; «відкладена виплата допомоги по безробіттю»; «припинена виплата допомоги по безробіттю»; «відновлена виплата допомоги по безробіттю» тощо. Усі записи в трудовій книжці безробітного (не кожна, а усі — після закінчення записів) скріплюються підписом працівника служби зайнятості і печаткою центру зайнятості. Головний державний інспектор праці О.П. КУЛЬБАКО | |
| Переглядів: 4908 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |