Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
Працевлаштування та особливості роботи за сумісництвом, розірвання трудового договору із сумісником
| Працевлаштування та особливості роботи за сумісництвом, розірвання трудового договору із сумісником Згідно з п. 1 Постанови КМУ № 245 від 03.04.1993 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі – Постанова № 245), сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації. Згідно з Постановою № 245, для працівників-сумісників державних підприємств, установ, організацій тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ) встановлює, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях. П. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого Наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну України №43 від 28.06.1993 (далі – Положення № 43), визначено, що сумісництво – це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій же або іншій організації. Таким чином, при оформленні сумісництва з працівником слід укладати окремий трудовий договір, навіть якщо особа працюватиме за сумісництвом у тій же організації, яка є для неї основним місцем роботи. Трудовий договір щодо сумісництва згідно зі ст. 23 КЗпП може бути укладений: • на невизначений термін (безстроковий); • на певний строк, встановлений за угодою сторін; • на час виконання певної роботи. Трудовий договір із сумісником може бути оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, в якому вказується посада та умови оплати праці працівника. Якщо наказ чи розпорядження не були оформлені, але працівник фактично став до роботи, трудовий договір на роботу за сумісництвом вважається укладеним. Для працевлаштування за сумісництвом згода адміністрації за основним місцем роботи не потрібна. Слід враховувати, що згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним Наказом Мінпраці, Мін’юсту України, Мінсоцзахисту населення України № 58 від 17.08.1993 р. щодо осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуть тільки за місцем основної роботи. Згідно з п. 2.14. цієї Інструкції в трудовій книжці працівника дані про роботу за сумісництвом містяться в окремому рядку. Запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, вносять до трудової книжки за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом. Трудовий договір про роботу за сумісництвом (як зовнішнім, так і внутрішнім) укладається відповідно до тих самих норм законодавства, що і при прийнятті на основне місце роботи. Зокрема, у випадках, передбачених законодавством, при прийнятті на роботу за сумісництвом можна укладати строковий трудовий договір (контракт), встановлювати випробування. Так само на сумісників поширюються вимоги щодо проходження у разі необхідності і попереднього медичного огляду. При укладанні трудового договору про роботу за внутрішнім сумісництвом між роботодавцем і працівником мають бути узгоджені всі основні умови такого договору: система, розмір і порядок оплати праці, тривалість робочого часу, графік роботи, встановлення випробування та його тривалість, форма працевлаштування (за сумісництвом), наявність повної матеріальної відповідальності за посадою за сумісництвом тощо. Як правило, сумісники працюють за графіком, відмінним від того, який визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку організації. В організаціях державних форм власності це пов’язано з тим, що тривалість робочого часу сумісників в таких організаціях не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 Постанови № 245). Індивідуальний графік роботи внутрішньому суміснику також може бути встановлено у випадку, коли графік його роботи за основним місцем не дає можливості працювати за сумісництвом за графіком роботи, який визначено правилами внутрішнього трудового розпорядку чи графіками змінності для працівників даної категорії. Працівники-сумісники нарівні з іншими працівниками підприємства, установи чи організації мають право на оплату праці відповідно до чинного законодавства, а також право на відпустки, передбачені Законом України «Про відпустки». Оплата здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт, який відображається в документах первинного бухгалтерського обліку: - за погодинної оплати праці ведуть табелі обліку використання робочого часу; - за відрядної оплати – первинні документи щодо обліку виробництва. За встановленні сумісникам із погодинною оплатою праці нормативних завдань на основі технічно обґрунтованих норм оплату проводять за кінцевим результатом за фактично виконаний обсяг робіт. Відпустку суміснику надають одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (ст. 10 Закону України «Про відпустки»). Щодо розміру відпусток сумісникам, які відпрацювали менше 6 місяців, і порядку розрахунків за ними, слід мати на увазі: якщо працівник набув право на відпустку за місцем основної роботи і цю відпустку йому надають, то за місцем сумісництва відпустку він отримає незалежно від того, відпрацював він там 6 місяців чи ні. Якщо відпустка за основним місцем роботи більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, суміснику, за його бажанням, надають додаткові дні відпустки без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ст. 25 Закону «Про відпустки»). Оплату відпусток і компенсацію за невикористану відпустку здійснюють сумісникам згідно з чинним законодавством нарівні з іншими працівниками, за винятком деяких особливостей. Згідно з листом Мінпраці України від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06, за надані сумісникам щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер роботи необхідно враховувати той факт, що ці відпустки надають залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. При розрахунку часу, що дає право працівнику на зазначені щорічні додаткові відпустки, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад. Додаткова відпустка сумісникам за ненормований робочий день не надається, оскільки вважається, що вони працюють за нормованого робочого дня. На відміну від відпусток у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, для яких зберігається середній місячний заробіток, у разі надання такої відпустки працівникові-суміснику його середня місячна зарплата не зберігається. Сумісник може бути звільнений на тих самих підставах, що й працівник за основним місцем роботи. Зокрема, на підставах, передбачених ст. 36-41 КЗпПУ. Додаткові підстави для звільнення сумісників передбачені в ст. 43-1 КЗпПУ і п. 8 Положення № 43. Так, власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір із сумісником без попередньої згоди профспілкового органу у випадках: • звільнення із суміщеної роботи через працевлаштування іншого робітника, який не є сумісником; • через обмеження роботи за сумісництвом, передбаченими законодавством. У разі звільнення сумісника за вказаними спеціальними підставами вихідна допомога йому не виплачується. За звільненні сумісника на загальних підставах розмір вихідної допомоги не може бути меншим, ніж встановлений ст. 44 КЗпПУ. Головний державний інспектор праці Москаленко Д.М. Джерело: http://Постанова № 245,КЗпПУ, Положення № 43, ЗУ "Про відпустки" | |
| Переглядів: 1547 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |