Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
ПРАЦЯ ІНОЗЕМЦІВ
| ПРАЦЯ ІНОЗЕМЦІВ Вже мало кого дивує наявність іноземних громадян, які працюють в різних сферах господарської діяльності на всій території України. Однак виникають питання по їхньому працевлаштуванню. Розгляду таких питань і буде присвячена ця стаття. З терміном «іноземець» питань не виникає. Іноземець, відповідно до діючого законодавства, — це громадянин іншої країни. Статтею 8 КЗпП передбачено, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях України, регулюються законодавством України та міжнародними договорами України. Отже, при працевлаштуванні іноземного громадянина варто керуватися кількома нормативними актами. Насамперед, договором (угодою) між Україною та країною, громадянином якої цей іноземець є (якщо такі є), і нормативними актами України. При прийнятті на роботу іноземця необхідно враховувати, що, відповідно до законодавства України існує перелік посад, які можуть займати тільки громадяни України, і видів трудової діяльності, якими іноземний громадянин займатися не може. Наприклад, іноземний громадянин не може працювати: а) на державній службі (відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII); б) адвокатом (ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.92 р. № 2887-XII); в) аудитором (ст. 5 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII); г) суддею (ст. 7 Закону України «Про статус судів» від 15.12.92 р. № 2862-XII; д) митником (ст. 7 Закону України «Про митну службу на Україні» від 25.06.91 р. № 1262-XII); е) нотаріусом (ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93 р. № 3425-XII). Як правило, міжнародні угоди містять вимогу про наявність в іноземних громадян дозволу на працевлаштування на території України. Видача подібних дозволів регламентується Порядком оформлення іноземцям і особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженим постановою КМУ від 01.11.99 р. № 2028 (далі — Порядок № 2028). Відповідно до цього порядку існує дві категорії іноземців з погляду варіантів прийняття їх на роботу: 1) іноземні громадяни, яким дозвіл на працевлаштування не потрібно. До цієї категорії відносяться іноземці, зареєстровані за постійним місцем проживання на території України. Реєстрація іноземців за постійним місцем проживання здійснюється відповідно до Закону України «Про імміграцію» 07.06.2001 р. № 2491-ІІІ і підтверджується довідкою про постійне проживання, виданою органом виконавчої влади з питань імміграції; 2) іноземні громадяни, не зареєстровані за постійним місцем проживання на території України, для яких дозвіл на роботу необхідний. Роботодавцям, що використовують працю іноземних громадян, варто пам’ятати, що залучення до роботи іноземців, які відносяться до категорії 2, без оформлення дозволу на працевлаштування спричиняє негативні наслідки, як для зазначених іноземців, так і для самих роботодавців: - для іноземного громадянина категорії 2, що здійснював свою трудову діяльність без відповідного дозволу, такою санкцією буде виселення з України протягом 30 днів від дня ухвалення рішення про таке виселення. - для роботодавця у випадку використання праці іноземців категорії 2 без оформлення дозволу законодавством передбачений штраф у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та становить 850 грн. за кожного такого іноземця. Оформлення дозволу на працевлаштування іноземця в Україні Важливим моментом при оформленні дозволу на працевлаштування є те, що такий дозвіл необхідно оформити не самим іноземцем, а підприємством, що запрошує його на роботу, цілеспрямовано на конкретну людину. Необхідність такого працевлаштування має бути досить обґрунтована. Тобто в документах, що подаються для оформлення дозволу, необхідно зазначити, що в країні на цей момент відсутні працівники, здатні виконувати цей вид роботи, або для виконання цієї роботи необхідний саме цей працівник. У зв’язку з тим, що дозвіл на працевлаштування оформляється для свого працівника роботодавцем, то розрив трудових відносин між іноземцем і таким роботодавцем призводить до анулювання дозволу на працевлаштування. Про дострокове розірвання контракту роботодавець протягом трьох робочих днів повинен повідомити відповідний територіальний центр зайнятості. Для одержання дозволу на працевлаштування роботодавець подає до центру зайнятості такі документи: - заяву з проханням про оформлення такого дозволу; - обґрунтування необхідності використання праці іноземного громадянина і можливості створення для нього необхідних умов перебування та діяльності; - копію трудового контракту між іноземним громадянином і українським роботодавцем на виконання певного обсягу робіт або послуг (якщо його вже уклали) або копію проекту такого контракту; - копію статуту і свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарської діяльності - роботодавця, посвідчені в установленому порядку; - список іноземців, на яких подаються документи на оформлення дозволу на працевлаштування, із зазначенням їхнього повного імені та прізвища, року народження, номеру паспорта, спеціальності (професії), статі — заповнюється як у випадку оформлення дозволу на одного іноземного громадянина, так і при поданні документів на оформлення дозволу на кількох таких громадян; - копії документів про освіту іноземця або його кваліфікацію; - довідку органу державної податкової служби про сплату роботодавцем передбачених законодавством податків і зборів за формою № 261 - документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку, який посвідчує право представника роботодавця представляти його інтереси у центрі зайнятості; - квитанція про внесення плати за розгляд заяви, в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Незалежно від стану на ринку праці та тенденцій його розвитку дозвіл на працевлаштування не видається, якщо: - у поданих документах містяться відомості, які суперечать вимогам законодавства і міжнародних договорів України; - в укладеному контракті або його проекті умови праці, що передбачаються для іноземця, гірше, ніж для громадян України, що працюють за аналогічною професією; - виявлені факти подання неправдивих відомостей або підроблених документів; - іноземець має намір обійняти посаду або займатися трудовою діяльністю, що відповідно до законодавства пов’язана з наявністю в працівника громадянства України; - при встановленні фактів порушення іноземцем законодавства України під час перебування на її території; - від дати попередньої відмови іноземцеві в оформленні візи пройшло менше одного року. Дозвіл на працевлаштування видається працівникові на певний строк, максимальним - є календарний рік. Після закінчення терміну дії дозволу його можна продовжити, але тільки в тому випадку, якщо роботодавець звернеться до центру зайнятості із заявою про продовження такого дозволу не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку його дії. По закінченні терміну дії дозвіл на працевлаштування повертається роботодавцем до центру зайнятості. У випадку якщо іноземець, що одержав такий дозвіл, не приступив до роботи в строк, передбачений контрактом, і причини, з яких він не приступив до роботи, не є поважними, роботодавець зобов’язаний у триденний строк повідомити територіальний центр зайнятості, в якому він оформляв цей дозвіл, про такий факт. У цьому випадку іноземець також підлягає виселенню з України, а оформлений на такого іноземця дозвіл на працевлаштування роботодавець зобов’язаний здати до центру зайнятості. Головний державний інспектор праці О.П. Кульбако | |
| Переглядів: 1147 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |