Правила внутрішнього трудового розпорядку

Нерідко вважають,  що правила внутрішнього трудового розпорядку − це аркуш паперу, на якому зазначено дані про початок роботи, перерву на обід та кінець робочого дня. Зазвичай такий аркуш вивішують на видному місці в офісі для ознайомлення працівників. Та це лише витяг з правил. Про вимоги до змісту та оформлення правил внутрішнього трудового розпорядку, про їх затвердження та узгодження із трудовим законодавством ми і поговоримо докладніше.

Правила внутрішнього трудового розпорядку − це розроблений роботодавцем у встановленому порядку документ, який регламентує організацію праці і за допомогою якого підприємство забезпечує дотримання трудової дисципліни та нормативну поведінку працівників.

Напевно є необхідність нагадати, що будь-які правила з організації праці є службовими документами, в яких викладаються норми, настанови або вимоги, що регламентують певний порядок якихось дій, поведінку тощо. За своєю формою і змістом вони подібні до інструкцій, а іноді є їхньою складовою (приміром, Правила оформлення вихідних документів, які входять до Інструкції з діловодства).

Дехто з фахівців стверджує, що на підприємствах, де працює менше п’яти осіб, правила внутрішнього трудового розпорядку не обов’язково складати в письмовій формі, тобто це питання вирішується на розсуд роботодавця. Не погодитись з такою думкою можна по декільком причинам.

По-перше, у ст. 43 Конституції України зазначено, що кожен громадянин має право на працю та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам також гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю.

По-друге, в ст. 21 Кодексу законів про працю, в якій визначено поняття трудового договору, йдеться про те, що працівник зобов’язується виконувати роботу за трудовим договором і має дотримуватися трудового розпорядку.

По-третє, ст.142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил.

Правила внутрішнього трудового розпорядку необхідно скласти в письмовій формі через те, що вони вважаються документом з організації процесів управління, − це знайшло своє відображення в Державному класифікаторі управлінської документації. Більш того, ст. 29 КЗпП прямо вимагає, щоб до початку роботи за трудовим договором власник або уповноважений ним орган ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Звісно, можна послатися на те, що обов’язки працівника перелічені в колективному договорі, в посадових інструкціях, інструкціях з охорони праці, пожежної безпеки, в наказах щодо обов’язків окремих працівників. Але за відсутності правил внутрішнього трудового розпорядку, укладених у письмовій формі, працівники підприємства позбавлені законних прав на працю, тобто роботодавець може звільнити будь-кого з власної примхи.

Відсутністю документа про ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку під розписку може також скористатися несумлінний працівник, який порушує дисципліну праці. На висловлені до нього претензії він має право відповісти, що ніхто його не ознайомив з вимогами до трудового розпорядку. Тож роботодавець не застрахований, що у разі звільнення такого працівника суд не відновить його на роботі.

Отже, керівниками, у яких відсутні правила внутрішнього трудового розпорядку − варто задуматись над їх складенням у письмовій формі, це вигідно це вигідно як працівнику, так і роботодавцю.

Начальник відділу –

державний інспектор праці                                                               А.В. Дворецька