Стаття 216 КЗпП та стаття 15 Закону України "Про відпустки" визначають право на додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі. 
Такі відпустки надаються лише працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання.
         Для отримання додаткової сплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням працівнику-студенту необхідно надати роботодавцю довідку-виклик навчального закладу на сесію, в якій, зокрема, зазначається: форма навчання; рівень акредитації навчального закладу; курс, на якому працівник навчається, період сесії, встановлений навчальним закладом, підстава для надання такої відпустки (для складання заліків та іспитів, настановних занять, державних іспитів, для підготовки та захисту дипломної роботи) та написати заяву про надання такої відпустки. 
        Отже, для роботодавця підтвердженням того, що працівник-студент успішно навчається (тобто за ним немає академзаборгованості) та тривалості перебування у навчальній відпустці є довідка-виклик навчального закладу. Вимоги адміністрації підприємства щодо отримання від навчального закладу після завершення сесії довідок про відсутність за працівником-студентом академзаборгованості чи повернення на підприємство другої відрізної частини довідки-виклику є неправомірними. 
            Відповідно до статті 217 КЗпП на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. 
Нарахування заробітної плати за час відпустки у зв'язку з навчанням провадиться згідно з наказом роботодавця про надання відпустки. Виплата цих відпускних провадиться не пізніше ніж за три дні до початку відпустки (ст. 21 Закону України "Про відпустки").
        Згідно зі статтею 219 КЗпП на роботодавця незалежно від форми власності підприємства покладається обов'язок оплачувати працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження навчального закладу і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів - у розмірі 50 відсотків вартості проїзду. 
            У такому ж розмірі провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів. 
           У випадку, коли працівник під час сесії у ВНЗ, що знаходиться в іншому населеному пункті, захворів, у зв'язку з чим повернувся через тиждень після закінчення навчальної відпустки і надав роботодавцю підтверджуючий тимчасову непрацездатність документ, засвідчений в установленому порядку, то вважаємо, що проїзд до місця знаходження навчального закладу і назад йому має бути оплачено у розмірі 50 відсотків вартості проїзду. Оплата проїзду провадиться згідно з правилами оплати проїзду при відрядженнях. 

 Головний державний інспектор праці                                                           О.І. Бура 

[l]