Про порядок оформлення трудових відносин юридичною особою
Відповідно до ст.21 трудовий
договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом (далі – юридичною особою) чи фізичною
особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник
підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична
особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати
умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про
працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю України трудовий договір з
юридичною особою укладається, як правило, в письмовій формі.
Укладення трудового договору між найманим працівником та юридичною особою
оформляється шляхом видання наказу чи розпорядження власника або уповноваженого
ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження
не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Відповідно до
п.7 постанови Пленуми Верховного суду України від 6 листопада 1992 року №6 «Про
практику розгляду судами трудових спорів» фактичний допуск до роботи вважається
укладенням трудового договору у разі, якщо робота провадилась за розпорядженням
чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
При оформленні трудового договору між юридичною особою та найманим
працівником трудова книжка повинна зберігатися у юридичної особи.
При укладенні трудового договору з юридичною особою громадянин зобов'язаний
подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у
випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту
(спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Тобто, якщо працівник приступив до роботи за розпорядженням чи з відома
власника або уповноваженого ним органу, йому було видано посвідчення,
виплачувалася заробітна плата та ін., але наказ про прийом не був виданий,
запис до трудової книжки не був внесений – це є укладенням трудового договору з
порушенням ст.ст.24, 48 КЗоТ України.
Оформлення трудових відносин при роботі за сумісництвом. Відповідно до ч.2
ст.21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої
здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору
на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях,
якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою
сторін. Це дає змогу працівникам, крім основного трудового договору, укладати
трудові договори про роботу за сумісництвом. Трудові договори, укладені
працівниками без звільнення з основного місця роботи, і є трудовими договорами
про сумісництво (крім угод при виконання робіт, що не визнаються законодавством
сумісництвом).
Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої
регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від
основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, в установі,
організації чи у громадянина по найму.
Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом на стороні власника
(підприємства) може бути будь-який власник (підприємство) чи фізична особа, що
користується правом найму працівників.
Частина 2 ст.21 КЗпП України не обмежує сумісництво ні за кількістю
трудових договорів про роботу за сумісництвом, які може укласти працівник, ні
за тривалістю робочого часу роботи, яку працівник поєдную з основною.
При прийнятті на роботу за сумісництвом пред’явлення трудової книжки не
передбачено, але працівник зобов’язаний пред’явити паспорт, а якщо робота
потребує спеціальних знань, то власник вправі вимагати пред’явлення диплома чи
іншого документу, що підтверджує наявність відповідної освіти чи професійної
підготовки. Надання дозволу з основного місця роботи чи будь-якого іншого
документу з основного місця роботи при вступі на роботу за сумісництвом не
потрібно.
Головний
державний інспектор праці Гущіна І.Б.
| 