РОБОТА У ВИХІДНИЙ ДЕНЬ

     Відповідно до статті 72 Кодексу законів про працю України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

      Відповідно до ст. 107 КЗпП робота у святковий та неробочий день оплачується у подвійному розмiрi: 1) вiдрядникам – за подвiйними вiдрядними розцiнками; 2) працiвникам, робота яких оплачується за годинними або денними ставками, у розмiрi подвiйної годинної або денної ставки; 3) працiвникам, якi одержують мiсячний оклад, у розмiрi одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий i неробочий день провадилася у межах мiсячної норми робочого часу, i в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад мiсячну норму. Оплата у зазначеному розмiрi провадиться за години, фактично вiдпрацьованi у святковий i неробочий день.

     Як зазначалося вище, за бажанням працiвника, який виходив на роботу у святковий i неробочий день, йому може бути надано додатковий день вiдпочинку. В такому разі працівник повинен обов’язково узгоджувати це питання із власником або уповноваженим ним органом, оскільки відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 самовільне використання відгулу дає право на звільнення працівника за прогул відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП.

Заступник начальника ТДІзПП            Л.М. Мірошник