Частиною шостою статті 79 Кодексу закону про працю України та статті 12 Закону України «Про відпустки»  передбачено поділ щорічної відпустки на частини будь – якої тривалості на прохання працівника за умови, що основна безперервна їх частина становитиме не менше  14 календарних днів. Це означає, що відпустку тривалістю 24 календарних дні можна поділити на 14 календарних днів безперервно, а решту 10 днів використати за бажанням працівника або відразу, або поділивши їх на ще менші частини (хоч тривалістю в один день). При цьому не важливо, в якій послідовності використано вказані 14 календарних днів відпустки і решта 10 днів. Отже, ініціатором поділу щорічної відпустки на частини може бути виключно працівник, а не роботодавець, але за згодою роботодавця. А саме, якщо поділ щорічної відпустки не відповідає інтересам виробництва, то роботодавець має право не погодитися на поділ вище вказаної відпустки взагалі або на варіант поділу її, який запропонований працівником. У разі чого роботодавець може запропонувати інший варіант поділу і, якщо працівник погодиться, то відпустку буде надано частинами.

   Для вирішення даного питання, з метою усунення подібних конфліктів між працівником і роботодавцем, необхідно заздалегідь узгодити з роботодавцем, після чого обраний варіант поділу щорічної відпустки зафіксувати у графіку, що є гарантом надання відпусток у спосіб, який буде влаштовувати обидві сторони трудових відносин.

Територіальна державна інспекція з питань праці у Чернігівській області

Заступник начальника інспекції            Л.М. Мірошник