Щодо вихідної допомоги

       Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36, тобто відмова працівника від переведення на іншу роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, тобто змін в організації виробництва праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, виявленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також поновлення на роботі працівника, який виконував раніше цю роботу то працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — не менше двомісячного середнього заробітку.

   Якщо власник порушує законодавство про працю, умови колективного та трудового договору, мінімальний розмір вихідної допомоги становить тримісячний середній заробіток. Працівник має право на одержання вихідної допомоги у такому розмірі і у разі розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк і при розірванні  строкового трудового договору.

Заступник  начальника інспекції                               Л.М. Мірошник