Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
Трудовий договір із працівником, який виконує роботу вдома (надомником)
| Відповідно до КЗпП України працівник вправі реалізувати свої здібності до продуктивної й творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Керівники підприємств усіх форм власності й видів діяльності за певних умов використовують працю деяких найманих робітників, які виконують роботу вдома. Відповідно до статті 21 КЗпП України працівник вправі реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство), якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом (далі — власник) чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства чи фізична особа — виплачувати працівникові заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені трудовим законодавством, колективним договором і угодою сторін. Організація праці надомників З метою забезпечення умов для широкого залучення праці інвалідів створюються підприємства (виробничі об’єднання), цехи й дільниці, призначені для використання їхньої праці, у т. ч. вдома. Керівники підприємств усіх форм власності й видів діяльності за певних умов використовують працю деяких найманих працівників, котрі виконують роботу вдома. Наявність на підприємстві штатного розпису передбачено частиною 3 статті 64 Господарського кодексу України. Відповідно до нього підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідно до пункту 2.4.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, до облікової кількості включаються штатні працівники, які уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники). В облікову кількість штатних працівників надомники враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці. Слід зазначити, що трудове законодавство України, зокрема КЗпП, не містить поняття «виконання роботи вдома» і не визначає порядку та вимог щодо укладення з найманими працівниками договорів на виконання роботи вдома. Однак на практиці такі договори між власником і найманим працівником укладаються за умови, що виконання даної роботи зумовлене певними обставинами (наприклад, з інвалідом або з робітницею, яка має дитину-інваліда, що потребує постійного догляду, а також з жінками, що мають дітей віком до 15 років тощо) і виконання роботи вдома не перешкоджає виробничому процесу. На підставі статті 141 КЗпП власник зобов’язаний правильно організувати працю працівників, створювати умови для росту продуктивності праці, забезпечувати трудову й виробничу дисципліну, неухильно дотримуватися трудового законодавства й правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і вимог працівників, поліпшувати умови їхньої праці й побуту. Слід зазначити, що термін «виконання роботи вдома» згадується в Законі України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР і в Інструкції зі статистики кількості працівників. На підставі статті 18 Закону України «Про відпустки» за бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Відповідно до частини першої статті 172 КЗпП на власника покладається обов’язок працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій і встановлення на їх прохання неповного робочого дня або неповного робочого тижня й створення пільгових умов праці. Чимало керівників підприємств, керуючись саме цією статтею, оформляють працівників-інвалідів для виконання робіт вдома, якщо це припустимо з урахуванням виробництва або виду діяльності. З одного боку, таке оформлення гуманне щодо працівників-інвалідів (які є соціально не захищеними верствами населення й не можуть нарівні з іншими претендувати на робочі місця, тому для них створені пільгові умови праці), з іншого боку — не порушує виробничого процесу і приносить користь підприємству. Постановою Державного комітету СРСР з праці й соціальних питань Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99 затверджено Положення про умови праці надомників (далі — Положення), яке зараз чинне на території України. Відповідно до Положення надомниками вважаються особи, що уклали трудовий договір з об’єднанням, комбінатом, підприємством, установою, організацією про виконання роботи вдома особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь і засобів праці, що надаються підприємством, або придбаних за рахунок цього підприємства. Адміністрація може дозволяти надомникам виготовляти вироби для підприємства із власних матеріалів і з використанням особистих механізмів і інструментів. Перелік видів власних матеріалів і кількість виробів, що виготовляються з них, а також порядок надання сировини й матеріалів визначаються в галузевій інструкції. Праця надомників повинна бути спрямована, як правило, на виробництво товарів народного споживання, надання окремих видів послуг громадянам і підприємствам (через ательє й приймальні пункти системи побутового обслуговування населення). Завдання можуть виконуватися за участі членів родини надомника. Адміністрація може використовувати працю надомників і для виготовлення (виконання) інших видів виробів (робіт), якщо за характером й технологією виробництва це можливо в надомних умовах і економічно доцільно. Головний державний інспектор праці О.І. Бура | |
| Переглядів: 2429 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |