Виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом вважається сумісництвом
Працівник, що працює за сумісництвом, має право на щорічну оплачувану відпустку так само, як і працівник, що працює за основним місцем роботи.
Порядок надання та виплати відпускних та виплати компенсації за невикористану відпустку працівникові, що працює за сумісництвом, так само як і працівникові, що працює за основним місцем роботи, регулюється КЗпП та Законом „Про відпустки” № 504/96-ВР від 15 листопада 1996 року.
Згідно ст. 75 КЗпП щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш ніж 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Працівник, що працює за сумісництвом, за власним бажанням має право на щорічну відпустку повної тривалості (24 календарні дні) до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві (згідно п. 6 ст. 10 Закону "Про відпустки”).
У разі якщо тривалість відпустки, наданої підприємством, на якому працівник працює за сумісництвом, менше тривалості відпустки за основним місцем роботи, йому відповідно до п. 14 ст. 25 Закону в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
Статтею 24 Закону „Про відпустки” передбачено, що у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки, тобто якщо працівник не перебував у відпустці протягом декількох років, то компенсація за невикористану відпустку нараховується за всі не використані ним щорічні відпустки.
Відповідно до статті 79 Кодексу законів про працю України та ст..10 Закону України "Про відпустки” від 15.11.1996 року право працівників на отримання щорічної основної та додаткової відпусток повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи в установі (організації).
У частині 10 Закону України "Про відпустки” наведені випадки, коли щорічні відпустки повної тривалості надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи в установі (організації) за бажанням працівника. Серед них – надання відпустки суміснику одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Також, в статті 25 цього закону визначені категорії працівників, яким відпустка без збереження заробітної плати надається за їх бажанням в обов’язковому порядку. Так, п.14 цієї статті передбачає, що сумісниками в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
Отже, відповідно до вищезазначеного на період оформлення щорічної основної відпустки за основним місцем роботи на роботі за сумісництвом працівник має право на оформлення щорічної відпустки, незважаючи на те, що ним не відпрацьовано шести місяців.
На практиці щорічна відпустка на роботі за сумісництвом може бути більше або менше, ніж відпустка за основним місцем роботи. Якщо за сумісництвом тривалість щорічної відпустки більше, ніж тривалість відпустки за основним місцем роботи, то тривалість щорічної відпустки за основним місцем роботи на різницю днів відпусток не продовжується.
Якщо щорічна відпустка на роботі за сумісництвом менше, ніж за основним місцем роботи, то відповідно до статті 25 Закону України "Про відпустки” сумісникам за їх бажанням в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи. Такий висновок надано в листі Мінпраці від 05.06.2008р. № 5305/0/14-08/06.
Якщо відпустка без збереження заробітної плати зовнішнього сумісника не пов’язана з відпусткою за основним місцем роботи, то така відпустка може надаватися відповідно до статті 26 Закону України "Про відпустки” за сімейними обставинами та з інших причин на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів.
Встановлюючи у ст. 102-1 КЗпП України правило, згідно з яким, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують зарплату за фактично виконану роботу, законодавець не визначає жодних особливостей порядку оплати відпустки таких працівників.
Оплата відпустки сумісника, який працює на 0,5 ставки (посадового окладу), проводиться так, як і для постійних працівників виходячи з середньомісячної зарплати (за останні 12 календарних місяців) та встановленої повної тривалості відпустки.
Враховуючи те, що заробітна плата нараховується виходячи з 50% посадового окладу, то і розмір відпускних буде меншим. При цьому жодного додаткового зменшення тривалості відпустки чи розміру відпускних, пов’язаного з неповним робочим днем сумісника, чинним законодавством України не передбачено.


Головний державний інспектор праці відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів в м. Чернігів Олена Бура