Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
ВИКОНАННЯ ПРАЦІВНИКОМ ДОДАТКОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ
| Нерідко на практиці виникає необхідність виконання більшого обсягу роботи своїми силами, тобто наявними на цей момент кадрами. Така ситуація може скластися у випадку тимчасової відсутності (хвороба, відрядження), звільнення якого-небудь працівника та з інших причин. Чинним законодавством установлено такі способи виконання працівниками додаткових обов’язків: 1) виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника; 2) тимчасове сумісництво; 3) суміщення професій (посад); 4) розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваних робіт. Перелічені різновиди виконання додаткових обов’язків є самостійними способами побудови трудових відносин, тому їм властиві свої особливості. В той же час вони мають і багато спільного. Для того щоб визначити, який із способів виконання додаткових обов’язків застосувати, перш за все необхідно встановити, у зв’язку з чим виникла необхідність залучення до додаткової роботи співробітника підприємства. Якщо працівнику необхідно доручити виконання роботи тимчасово відсутнього працівника (у разі відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності тощо), то очевидно, що побудова трудових відносин має відбуватися в рамках таких способів, як виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника або тимчасове замісництво. Інша річ, якщо працівнику необхідно доручити виконання додаткових обов’язків у зв’язку з наявністю на підприємстві вакантної посади. В цій ситуації виконання обов’язків необхідно оформити як суміщення професій (посад) або розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт). Зазначимо, що поява вакантної посади у свою чергу може бути викликана звільненням якого-небудь працівника підприємства, введенням до штатного розкладу нової посади тощо. Розглянемо детальніше порядок оформлення та оплати при різних способах виконання працівниками додаткових обов’язків. 1. Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника має місце, коли працівник підприємства разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, виконує обов’язки іншого, тимчасово відсутнього, працівника (ст. 105 КЗпП України і п. 2 Постанова Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145.). Із наведеного визначення можна виділити відразу три характерні особливості цього способу виконання працівником додаткових обов’язків: 1) працівник виконує покладені на нього додаткові функції без звільнення від основної роботи, яка передбачена трудовим договором; 2) виконання додаткових обов’язків відбувається протягом робочого дня (зміни), з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, встановленої КЗпП; 3) виконання додаткових обов’язків припускає заміну працівника, тимчасово відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин, коли за ним зберігається місце роботи (посада). Вибір працівника, на якого буде покладено додаткові функції з виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, проводиться з урахуванням його реальної можливості виконувати ці обов’язки, тобто з урахуванням наявності відповідної професійної підготовки та зайнятості при виконанні власної роботи. Разом із тим зазначимо, що згідно з п. 2 постанови № 1145 виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника допускається тільки з відома працівника. Додаткові функції з виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника покладаються на конкретного співробітника підприємства виданням наказу (розпорядження) керівника. За додаткове навантаження з виконання обов’язків тимчасово відсутнього співробітника працівнику підприємства, на підставі ст. 105 КЗпП України, здійснюється відповідна доплата. 2. Розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) припускає виконання додаткових функцій за однією і тією ж професією або посадою Розмір і умови введення доплати своїм працівникам підприємство встановлює в колективному договорі з дотриманням Генеральної угода між КМУ, всеукраїнськими об’єднаннями організацій працедавців та підприємців і всеукраїнськими профспілками та профоб’єднаннями на 2004–2005 роки від 19.04.2004 р. Відповідно до додатка 3 до Генеральної угоди за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється доплата в розмірі до 100 % тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника. Конкретний розмір доплати визначає керівник підприємства в наказі (розпорядженні) про покладення на працівника додаткових функцій з виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Варто звернути увагу: п. 15 постанови № 1145 містить перелік категорій працівників, на яких дія цієї постанови не поширюється, і, які відповідно не мають права на доплату за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. До них, зокрема, належать: – керівники підприємств, установ і організацій, їх заступники та помічники; – головні спеціалісти; – керівники структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступники. Разом із тим, чинне законодавство надає підприємствам право самостійно вирішувати питання оплати праці своїх працівників. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та соціальні послуги, а саме: в межах фінансових можливостей передбачати доплату за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника і для керівних працівників підприємства. 2. Окремим випадком виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника є тимчасове замісництво. Визначення тимчасового замісництва, порядок його оформлення і оплати дано в Роз’ясненні Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29.12.1965 р. № 30/39. Так, згідно з ч. 1 п. 1 Роз’яснення №30/39 тимчасовим замісництвом вважається виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю. Тимчасове замісництво, як правило, застосовується у разі потреби заміщення працівника, що обіймає вищу посаду, тобто йдеться про заміщення керівників усіх рівнів – підприємств, виробництв, цехів, відділів. Тому цей спосіб покладання на працівника додаткових обов’язків є одним із способів перевірки на практиці його потенційних можливостей для включення до резерву на подальше просування по службі (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 20.01.2005 р. № 18-23). Звертаємо увагу: як випливає з визначення тимчасового замісництва, наведеного в Роз’ясненні № 30/39, тимчасовий заступник, на відміну від виконуючого обов’язки тимчасово відсутнього працівника, виконує виключно чужі обов’язки, тобто на період замісництва він звільняється від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором. Крім того, як і у разі виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, йдеться саме про тимчасове замісництво, тобто припускає заміщення працівника, відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин. При цьому, як передбачено п. 2 Роз’яснення № 30/39, призначення працівника виконуючим обов’язки на вакантній посаді, не допускається. Єдиним винятком є призначення на посаду вищим органом управління. У такому разі протягом місяця з дня прийняття працівника до вищого органу управління необхідно подати документи для його призначення на посаду. У свою чергу цей орган у місячний строк із дня отримання документів повинен розглянути питання про призначення працівника. Тимчасове замісництво за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) керівника підприємства. При цьому обов’язково слід пам’ятати обмеження, встановлене ст. 33 КЗпП, згідно з яким тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається тільки за його згодою. Тобто і в цьому випадку доручити працівнику виконання додаткової роботи можна тільки з його згоди. При тимчасовому замісництві працівнику-заміснику виплачується доплата у розмірі різниці між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміняє (абз. 2 п. 1 Роз’яснення 30/39). Проте, як зазначалося вище, підприємствам надано право самостійно вирішувати питання оплати праці своїх працівників. Тому в колективному договорі вони можуть передбачити виплату різниці в окладах і штатним заступникам, і помічникам керівника підприємства. Оплата праці при призначенні працівника, у тому числі штатного заступника (помічника) або головного інженера, виконуючим обов’язки за вакантною посадою, проводиться за умовами, передбаченими для цієї посади. Окрім доплати у вигляді різниці в окладах тимчасовому заступнику може бути нараховано премію (абз. 3 п.п. «б» п. 1 Роз’яснення 30/39). Преміюються тимчасові заступники за умовами і в розмірах, установлених за посадою працівника, якого вони заміняють. При цьому премія нараховується на посадовий оклад заступника. 3. Суміщення професій (посад) і розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) застосовуються у разі потреби виконання роботи за вакантною посадою. Суміщення професій (посад) полягає у виконанні працівником разом зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) (п. 2 Постанови № 1145). Відмінною рисою цього способу виконання додаткових обов’язків порівняно з попередніми двома (виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника і тимчасове замісництво), є те, що суміщення професій (посад) можливе тільки за наявності вакантної посади. Доручення працівнику про виконання додаткових обов’язків у порядку суміщення професій (посад) допускається за його згодою і оформляється наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі або організації разом із своєю основною роботою додаткову роботу за іншою професією (посадою) без звільнення від основної роботи, на підставі ст. 105 КЗпП проводиться доплата за суміщення професій (посад). Як зазначено в додатку 3 до Генеральної угоди, розмір доплати одному працівнику не обмежується максимальним розміром і визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами суміщуваних посад працівників. Розмір доплати за суміщення професій (посад) установлюється у кожному конкретному випадку окремо на умовах, передбачених колективним договором. Для виконання роботи за вакантною посадою можна залучати працівників підприємства та іншим способом. Цим способом виконання додаткових обов’язків працівником є розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт). 4. Під розширенням зони обслуговування або збільшенням обсягу виконуваних робіт слід розуміти виконання працівником разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за однією і тією ж професією або посадою. Покладання на працівника підприємства додаткових обов’язків у разі розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) оформляється шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) керівника підприємства. За розширення зони обслуговування (збільшення обсягу робіт), так само як і за суміщення професій (посад) проводиться доплата. Відповідно до додатка 3 до Генеральної угоди розмір доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт не обмежується максимальним розміром і визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників. Тому підприємства самостійно встановлюють у кожному конкретному випадку розмір доплати працівнику з урахуванням положень колективного договору. Розмір доплати конкретному працівнику зазначається в наказі (розпорядженні) керівника про доручення йому виконання додаткових обов’язків у порядку розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт). Головний державний інспектор праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Чернігові Вікторія Охріменко | |
| Переглядів: 17022 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 3.0/2 |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
