Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
ВСЕ ПРО ВіДПУСТКИ
| ВСЕ ПРО ВіДПУСТКИ У статті 10 Закону України «Про відпустки» зазначено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Законом України «Про відпустки» не встановлено строку затвердження графіків надання відпусток, проте на сьогодні діють Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС (№ 213 від 20.07.84 р.), п. 20 яких передбачено, що графіки надання відпусток складаються на кожний робочий рік не пізніше 5 січня. МЕХАНІЗМ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРАЦІВНИКА ПРО ДАТУ ПОЧАТКУ ВІДПУСТКИ У графіках відпусток зазвичай не встановлюється конкретна дата початку відпустки, а визначається місяць початку використання відпустки або два місяці: місяць початку відпустки і місяць її закінчення. Дата початку відпустки в межах, установлених графіком, погоджується між працівником і власником. При цьому на власника покладається обов'язок повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну. Якщо у графіку відпусток зазначено конкретні дати початку відпусток працівників, то окремо повідомляти їм ці дати не треба. У разі якщо власником не попереджено працівника про час надання йому відпустки, щорічна відпустка згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про відпустки» на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період. За статтею 11 Закону України «Про відпустки» заборонено ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль. Якщо працівник відмовляється використати надане йому право на відпочинок (щорічну відпустку), роботодавець, оскільки рішення про надання чи ненадання відпустки належить тільки до його компетенції, має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки. Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. ПЕРЕНЕСЕННЯ ЩОРІЧНОЇ ВІДПУСТКИ НА ВИМОГУ ПРАЦІВНИКА Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період і у разі несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (статті 11 Закону України «Про відпустки»). ЯКЩО ЗБІГАЄТЬСЯ ЩОРІЧНА ВІДПУСТКА З ВІДПУСТКОЮ У ЗВ’ЯЗКУ З НАВЧАННЯМ Закон України «Про відпустки» установлює низку підстав (ст.11 закону), коли щорічна відпустка може бути перенесена на інший період або продовжена. Таким випадком, зокрема, є збіг часу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням. У разі такого збігу щорічна відпустка має бути перервана для надання відпустки у зв’язку з навчанням. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, виникли під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згоди сторін переноситься на інший період з додержанням вимог ст.12 Закону України «Про відпустки». Якщо згідно із законодавством частина щорічної відпустки переноситься на інший термін, то потрібно провести обчислення середньої заробітної плати для оплати днів відпустки, виходячи з нового розрахункового періоду. ВІДПУСТКИ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ Чи зменшуються календарні дні при розрахунку відпускних коштів дні перебування працівника в відпустці без збереження заробітної плати? Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі – Закон № 504), статті 74–84 КЗпП України та інші законодавчі акти встановлюють державні гарантії права на відпустки, визначають умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб і інтересів, всебічного розвитку особистості. Усі працівники мають право на відпустку не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст.6 Закону № 504). Згідно зі статтею 4 Закону № 504 установлюються види відпусток, в тому числі відпустки без збереження заробітної плати. Статтями 25 та 26 Закону № 504 врегульовано питання надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати. Відповідно до ст. 25 Закону № 504 відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: 1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів; 3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; 31) матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території; 4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно; 6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно; 7) інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно; 8) особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів; 9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; 10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів; 11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку; 12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад; 13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад; 14) сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи; 15) ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи; 17) працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. Згідно зі ст. 26 Закону № 504 за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Підтверджуючих документів для надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін не потрібно. Працівник може використовувати її частинами з обмеженням сумарної тривалості відпустки 15 календарними днями на рік. Рішення про надання цієї відпустки може прийматися лише власником. Необхідно знати, що працівник має право взяти відпустку без збереження заробітної плати з декількох підстав та те, що відпустки без збереження заробітної плати, не використані цього року, не переноситься на наступний рік. ЯК ОБЧИСЛИТИ СЕРЕДНЮ ЗАРПЛАТУ ДЛЯ ОПЛАТИ ЧАСУ ЩОРІЧНОЇ ВІДПУСТКИ, ЯКЩО В РОЗРАХУНКОВОМУ ПЕРІОДІ ПРАЦІВНИКАМ НАДАВАЛИ ВІДПУСТКИ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРПЛАТИ ВІДПОВІДНО ДО СТ. 26 ТА СТ. 26 ЗАКОНУ № 504. Відповідно до п. 7 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі-Порядку) нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Абзацом шостим п.2 Порядку час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Таким чином, враховуючи зазначене, середньоденна заробітна плата для визначення розміру відпускних розраховується діленням сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого часу, зменшену на кількість святкових та неробочих днів, а також на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати. КОМПЕНСАЦІЯ ЗА НЕВИКОРИСТАНІ ДНІ ВІДПУСТКИ Працівник не використав за 12 років щорічні відпустки, звільняється з навчального закладу. Чи має він право на отримання компенсації за всі невикористані відпустки? Як розраховується середня заробітна плата для оплати компенсації в цьому випадку? Згідно статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. Необхідно відмітити, що обмежень щодо кількості років в даному випадку, законом не передбачено. Приймаємо до уваги, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. Відповідно до п.2. розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Таким чином, враховуючи п. 7 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 середня заробітна плата для виплати компенсації за невикористані відпустки розраховується діленням сумарного заробітку за останні перед наданням компенсації за невикористані відпустки 12 місяців або за менший відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду за вирахуванням святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (ст. 73 КЗпП України). Одержаний результат перемножують на число календарних днів невикористаної відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються. Чи включається при розрахунку середньої заробітної плати для нарахування відпускних грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків? Надання щорічної грошової винагороди за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків педагогічним працівникам передбачено статтею 57 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII у розмірі не більше одного посадового окладу один раз на рік і є обов'язковою виплатою, гарантованою державою. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. № 898 затверджено Порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків. Вищезазначеним Порядком передбачено надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутності порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці. Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом. Відповідно до вищезазначеного основною умовою надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків є: - досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської і студентської молоді, методичному забезпеченню, - відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни. Таким чином, виплата зазначеної грошової винагороди має одноразовий характер, а тому не включається в розрахунок середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження на підставі п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100. ЩОРІЧНІ ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ В УМОВАХ НЕНОРМОВАНОГО РОБОЧОГО ДНЯ Відповідно до ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Статтями 7 та 8 Закону України «Про відпустки» передбачено щорічні додаткові відпустки деяким категоріям працівників за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та особливий характер праці за Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається : 1) окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; 2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Галузева угода на 2011–2015 роки укладена між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України – центральним органом виконавчої влади та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України – повноважним представником найманих працівників відповідно до Закону України „Про колективні договори і угоди”, Генеральної угоди, законів про освіту, інших законодавчих актів України. Положення Галузевої угоди діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти, науки та осіб, які навчаються, та які перебувають у сфері дії сторін Угоди, і є обов’язковими для включення до колективних договорів, угод нижчого рівня (п.1.4 Галузевої угоди). Пунктом 1.5 Галузевої угоди оговорено, що гарантії, передбачені Галузевою угодою, є мінімальними. Соціально-економічні пільги та компенсації, які передбачені колективними договорами, не можуть бути нижчими від рівнів, встановлених законодавством, Генеральною та галузевою угодами. Колективними договорами та угодами для працівників та осіб, які навчаються, можуть встановлюватися додаткові порівняно з цією Угодою трудові та соціальні гарантії в межах передбачених кошторисами видатків. Додатком № 1 до Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки освіти і науки України на 2011-2015 роки передбачено Орієнтовний Перелік посад працівників з ненормованим робочим днем. ЩОРІЧНІ ДОДАТКОВІ ВІДПУСТКИ ЗА РОБОТУ ІЗ ШКІДЛИВИМИ І ВАЖКИМИ УМОВАМИ ПРАЦІ ТА ОСОБЛИВИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІ Відповідно до ст..6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Статтями 7 та 8 Закону України «Про відпустки» передбачено щорічні додаткові відпустки деяким категоріям працівників за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та особливий характер праці за Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Право працівників на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та особливий характер праці визначається згідно зі Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та особливий характер праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та особливий характер праці» (у редакції постанови КМУ від 13.05.2003 р. N 679). Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст.ст.7. 8 Закону України «Про відпустки»). Зазначеними статтями закону регулюється питання проведення чи не проведення атестації робочих місць при встановленні щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за особливий характер праці. Головний державний інспектор праці О.П. Кульбако | |
| Переглядів: 2245 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |