Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести — на підставі медичного висновку — част. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів з дитиною віком до 14 років або дитиною-інвалідом з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається (част. 3 ст. 184 КЗпП). Винятком може бути лише звільнення у разі повної ліквідації підприємства, установи, організації (за умови обов’язкового працевлаштування). Чинний КЗпП не робить винятків і для заборони на звільнення у разі порушення цими категоріями працівників трудової дисципліни (ст. 40, 41 КЗпП).

  Працівниця може бути звільнена у зв’язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП). Власник, звісно, в такому разі повинен мати докази відмови жінки від роботи. Найкраще, коли такими доказами буде письмове повідомлення власника про майбутню зміну істотних умов праці з розпискою працівниці про відмову від продовження роботи або письмова заява працівниці про відмову від роботи у зв’язку зі змінами істотних умов праці. Безперешкодно декретниці можуть бути звільнені лише за власним бажанням. У цьому випадку працівниці не треба за два тижні попереджати адміністрацію про звільнення (за умови зазначення в заяві причини неможливості продовжувати роботу у зв’язку з вагітністю або наявністю неповнолітньої дитини (ст. 38 КЗпП).

Начальник відділу –

державний інспектор праці                                  А.В. Дворецька