Пошук
Друзі сайту
| Головна » Статті » Мої статті |
Звільнення за власним бажанням
| У частині першій статті 38 КЗпП передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Тобто працівник попередив роботодавця про свій намір звільнитися з роботи, але ще два тижні продовжує виконувати свої трудові обов’язки. Звернути увагу. При припиненні трудового договору за власним бажанням допускається відкликання працівником заяви про таке звільнення, а при звільненні за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП такої можливості не передбачено (ухвала Судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 25 лютого 2004 року). У частині першій пункту 8 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 (далі — Постанова № 9) зазначається, що при домовленості між працівником і роботодавцем про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника і працівника. Верховним Судом України двічі вживається термін «домовленість» і не вказується на обов’язковість укладання письмових угод. Незрозумілими бувають факти відмови роботодавця звільнити працівника на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП, а з боку працівника — небажання написати відповідну заяву на звільнення. Це свідчить лише про незнання працівником його прав і гарантій при звільненні за угодою сторін. Звернути увагу. Роботодавець не має права звільнити працівника «за власним бажанням», якщо той про це не просив і не подавав відповідної заяви, а подав заяву про звільнення «за угодою сторін». Якщо роботодавець і працівник обопільно домовляться про скорочення строку попередження, а підставу звільнення змінять із власного бажання працівника на угоду сторін, то допускається звільнення за пунктом 1 статті 36 КЗпП. Для цього необхідна інша письмова заява працівника стосовно звільнення його не за власним бажанням, а за угодою сторін, що суттєво змінює правовий статус такого звільнення. Роботодавець, зі свого боку, вправі відмовити працівникові у розірванні трудового договору за угодою сторін. У такому разі останній повинен переписати свою заяву на звільнення за власним бажанням з поважних чи без поважних причин. А вже відмовити працівникові у звільненні за власним бажанням роботодавець не має права. Якщо працівник вимагає звільнення за власним бажанням у зв’язку з тим, що роботодавець не виконує вимог законодавства про працю, умов колективного договору чи угоди, то цей працівник відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП має право на підставі статті 44 КЗпП отримати вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. При звільненні за угодою сторін такі виплати законодавством не передбачені, але можуть бути обумовлені в угоді сторін, про що вже зазначалося вище. У разі відсутності коштів на виплату працівникові вихідної допомоги, яка передбачається колективним договором понад норми, встановлені законодавством, роботодавець може звільнити його на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП, а в угоді сторін (якщо її було складено в письмовій формі) зазначити, що сума буде виплачена у певні строки або взагалі відмовитися від такої виплати, якщо вільних коштів найближчим часом підприємство не очікує. При цьому мають бути внесені відповідні зміни у колективний договір. Слід зауважити, що зміни, які погіршують раніше досягнуті домовленості, набувають чинності лише через два місяці після їх підписання (ст. 32 і 103 КЗпП). Працівник може звільнитися за власним бажанням раніше двотижневого строку в разі, коли в заяві зазначить причину, яка унеможливлює подальшу роботу: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість за межі населеного пункту; вступ до навчального закладу з відривом від виробництва; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком, вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом, догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інваліда І групи без медичного висновку; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин, підтверджених документально. Роботодавець у цих випадках повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Такі ж вимоги встановлено законодавством для дострокового розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника (ст. 39 КЗпП). Ця норма закону конкретизує дострокове звільнення працівника, якого було прийнято на роботу за строковим договором, і її не можна підміняти статтею 38 КЗпП про розірвання безстрокового трудового договору. Трапляється, що іще при укладенні трудового договору роботодавець пропонує написати разом із заявою про прийняття на роботу заяву про звільнення без зазначення конкретної дати. Такі дії судом визнаються незаконним, і працівник підлягає поновленню на роботі. Про це зазначено у пункті 12 Постанови № 9. Звільнення працівника за власним бажанням (крім звільнення за частиною третьою ст. 38 КЗпП — порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору) не дає права в перші три місяці з моменту реєстрації у центрі зайнятості отримувати допомогу по безробіттю. Головний державний інспектор праці М.С.Величко | |
| Переглядів: 4260 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |