ВИПРОБУВАННЯ ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ - Мої статті - Каталог статей - chtdipp
П`ятниця, 2016-12-09, 18.17
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Головна » Статті » Мої статті

ВИПРОБУВАННЯ ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ
При укладанні трудового договору угодою сторін може бути обумовлено випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.
Умови випробування мають бути зазначені в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (ст. 26 КЗпП України).
Ініціатива про встановлення випробування звичайно виходить від власника або уповноваженого ним органу. Однак остаточне рішення про включення цієї умови до трудового договору залежить від погодження сторін, тому що законодавством обумовлено встановлення випробування тільки за погодженням сторін.
У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, які не досягли 18 років, молодих робітників після закінчення професійно-технічних і технічних училищ, молодих спеціалістів після закінчення вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, звільнених у запас із військової або альтернативної служби, інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством (ст. 26 КЗпП України).
У ст. 27 КЗпП України встановлено терміни випробування при прийнятті на роботу в межах:
— 1 місяця — для робітників;
— З місяців, а в окремих випадках за погодженням із профспілковим органом — 6 місяців для інших категорій працівників.
Якщо працівник у період випробування був відсутнім на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, то термін випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких працівник був відсутнім.
Місячний термін випробування закінчується відповідного числа наступного місяця. Так, термін, що почався 15 квітня, закінчується 15 травня. Якщо відповідного числа в наступному місяці немає (наприклад, 29 лютого або 31 квітня), то термін випробування закінчується в останній день наступного місяця (відповідно 28 лютого і 30 квітня). Якщо закінчення терміну випробування припадає на неробочий день, то останнім днем цього терміну вважається перший після цього робочий день. Такий порядок обчислення діє і для інших термінів випробування.
Встановлені законодавством граничні терміни випробування не можуть бути збільшені чи продовжені ні власником, ні уповноваженим ним органом, ні самим працівником.

Якщо термін випробування закінчився, а працівник працює і далі, то він вважається таким, що витримав випробування, і розірвання трудового договору допускається тільки на загальних підставах.
Видання в такому разі спеціального наказу (розпорядження) про прийняття на роботу особи, яка витримала випробування, не потрібно (за винятком державних службовців).
У разі незадовільного результату випробування, тобто при встановленні невідповідності працівника роботі, на яку його приймали, звільнення здійснюється власником або уповноваженим ним органом (без згоди на це профспілкового органу) за ст. 28 КЗпП України.

РОБОТА ЗА СУМІСНИЦТВОМ

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої регулярної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або на іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Для роботи за сумісництвом не потрібно мати згоди власника або уповноваженого ним органу за основним місцем роботи. Відповідно до законодавства (Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції і Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43) не вважається сумісництвом:
— технічна, медична, бухгалтерська й інша експертиза з разовою оплатою праці;
— педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше ніж 240 годин за рік;
— виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров'я в обсязі не більше ніж 12 годин на місяць із разовою оплатою праці;
— керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах вченими і висококваліфікованими спеціалістами, які не числяться в штаті цих установ і навчальних закладів, з оплатою їхньої праці з розрахунку 50 годин за рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, які займають керівні посади в наукових закладах і науково-дослідних установах, з оплатою з розрахунку 100 годин за навчальний рік;
— проведення консультацій науковцями науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров'я в лікувально-профілактичних закладах в обсязі до 240 годин на рік із погодинною оплатою праці;
— робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників з короткострокового навчання кадрів на підприємствах і в організаціях;
— інша робота, виконувана в тому разі, якщо на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці на основній та інших роботах не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи;
— виконання обов'язків, за які встановлено доплату до окладу (ставки) у відсотках або гривнях.
Виконання перелічених вище робіт допускається в робочий час із дозволу керівника підприємства, установи, організації без утримання із заробітної плати.
Не є також роботою за сумісництвом і такі роботи (виконання їх не допускається в робочий час):
— літературна робота, у тому числі редагування, переклад і рецензування окремих творів, оплачувані з фонду авторського гонорару; переписування нот, виконуване за завданням підприємств;
— організація і проведення екскурсій на умовах погодинної або відрядної оплати праці, а також супровід туристичних груп у системі туристсько-екскурсійних установ профспілок.
Не належать до роботи за сумісництвом і можуть виконуватися як в основний робочий час, так і поза ним:
1. робота без посідання штатної посади на тому самому підприємстві, в установі, організації:
— виконання вчителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-просвітницьких, а також вищих навчальних закладів обов'язків із завідування кабінетами, лабораторіями і відділеннями; педагогічна робота керівних та інших працівників навчальних закладів; керівництво предметними і цикловими комісіями;
— керівництво виробничим навчанням і практикою учнів та студентів;
— чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу;
2. робота вчителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівняних до них за оплатою праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів з підготовки працівників мистецтва та музичних відділень (факультетів), інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму навчального навантаження, педагогічна робота й керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.
Забороняється виконувати роботу за сумісництвом (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики):
— особам, що є відповідно до Закону України "Про державну службу" державними службовцями;
— керівникам державних підприємств, установ, організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів та ін.) та їхнім заступникам.

Обмеження на сумісництво додатково до передбачених чинним законодавством можуть уводитися керівником державних підприємств, установ, організацій разом зі профспіл­ковими комітетами тільки для працівників деяких професій і посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до результатів, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я і безпеки виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, вік яких менше 18 років, і вагітних жінок.
Працівник, якого приймають на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, зобов'язаний пред'явити власникові або уповноваженому ним органу паспорт.
Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. При встановленні сумісникам з узгодженою оплатою праці нормованих завдань на підставі технічно обґрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.
Отримана за роботу за сумісництвом заробітна плата при розрахунку середнього заробітку на основній роботі не враховується, крім заробітної плати:
— вчителям і викладачам, які працюють у кількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них за оплатою праці працівників, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи;
— сестрам милосердя Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця України.
Загальним принциповим правилом при наданні відпустки особам, які працюють за сумісництвом, є те, що відпустка за місцем роботи за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
При визначенні тривалості відпустки сумісників, які відпрацювали менше 6 місяців, необхідно мати на увазі, що, якщо працівник має право на відпустку за місцем основної роботи і цю відпустку йому надають, за місцем роботи за сумісництвом відпустку він одержує незалежно від того, відпрацював він там 6 місяців чи ні.
Якщо працівникові за місцем основної роботи за перший рік роботи відпустка надається авансом (ст. 79 КЗпП України), тобто до закінчення 6 місяців, відпустку за місцем роботи за сумісництвом він має одержати також авансом, причому відпустку йому буде надано не пропорційно до відпрацьованого часу, а повністю. Якщо тривалість відпустки за місцем роботи за сумісництвом менша, ніж за місцем основної роботи, працівникові, на його прохання, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати на необхідну кількість днів.
Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться на підставах, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, що не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами і режимом праці без виплати вихідної допомоги.
Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом робиться на бажання працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

ТИМЧАСОВЕ ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ НА ПОСАДІ

Правове становище осіб, які тимчасово виконують обов'язки на посаді, залежить від того, призначені вони для виконання обов'язків на вакантну посаду чи для заміщення тимчасово відсутнього працівника.
Призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантну посаду не вважається тимчасовим заміщенням.
Таке призначення, по суті, є переведенням на іншу постійну роботу. Тобто у цьому випадку необхідна згода працівника.
Особи, призначені виконуючими обов'язки на вакантні посади, мають такі самі права й виконують такі самі обов'язки, як і інші працівники підприємства. Вони мають право на отримання заробітної плати й інших видів матеріального заохочення відповідно до займаної посади. Переведення їх на іншу постійну роботу може здійснюватися тільки за їхньою згодою.
Звільнення з посади, на якій вони виконують обов'язки, можливе тільки у випадках, передбачених законодавством.
Якщо на працівника покладається виконання обов'язків на посаді, призначення на яку здійснюється уповноваженим органом, його може бути звільнено (у разі незатвердження на цій посаді) керівником підприємства, установи, організації з обов'язковим наданням роботи відповідно до кваліфікації та посади не нижче тієї, на якій він був до переведення.
У разі відмови працівника від такої роботи він підлягає звільненню за п. 2 ст. 40 КЗпП України з виплатою середньомісячного заробітку. Особи, вперше прийняті на підприємство, в установу, організацію на вакантні посади, мають призначатися не виконуючими обов'язки, а на постійну роботу, їм також може встановлюватися випробувальний термін у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника вважається тимчасовим заміщенням. Воно допускається в разі виробничої необхідності або може бути пов'язане з розпорядницькими функціями і з правом підпису відповідних документів. Працівникові, який заміщає посаду, виплачується різниця між його фактичним окладом (з урахуванням надбавок) і посадовим окладом працівника, який заміщається (без урахування персональної надбавки). Різниця між окладами виплачується лише в тому разі, якщо працівник не є штатним заступником за посадою, що заміщається.
При покладанні виконання обов'язків керівника на його штатного заступника питання про оплату вирішується залежно від того, чи вакантна посада керівника. Якщо посада не вакантна і той, хто її посідає, тільки тимчасово відсутній, то оплата не провадиться. За наявності вакантної посади заступник має право на отримання різниці в заробітній платі за виконувану роботу.
Статутом організації може бути передбачено виплату різниці в окладі і при заміщенні заступником тимчасово відсутнього керівника.

Головний державний інспектор праці О.П. КУЛЬБАКО
Категорія: Мої статті | Додав: kop0402 (2015-02-07)
Переглядів: 290 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: